"Могили і кров у воді", "поле замість лісу", "перетворення села на цвинтар": або що не так із маніпуляціями довкола Військового кладовища

Ідея Національного військового меморіального кладовища — це ідея важливого обʼєкта національного значення саме в лісі, серед дерев та спокою. Це наша концепція. І від неї ми не плануємо відходити. Розкладемо по полицях низку дискусійних питань.

 

Дивовижно, але ми опинилися на тому етапі, коли довкола багато розмов про те, що памʼять про загиблих захисників та захисниць важлива і потрібна. Та коли справа дійшла до активної роботи на будівельному майданчику — вийшло, що памʼять про тих, хто загинув за нас, важлива, але "тільки не на нашій території". 

Зʼявилися ті, хто проти побудови Національного військового меморіального кладовища. За основу аргументів обрали маніпуляцію та неправду про те, що будуть вирубувати 260 гектарів лісу під поховання та багато іншого. Поспішаю розвінчати усі міфи та маніпуляції.

Як відбуваються підготовчі роботи до будівництва і що вони включають в себе, ми, як державна установа "Національне військове меморіальне кладовище", яка є замовником будівництва, та перебуває у підпорядкуванні Мінветеранів, розповіла на УП.Життя

Але зауважу ще раз: підготовчі роботи на будь-якому обʼєкті передбачають — прибирання території, прорідження дерев, які є хворими та аварійними, а також вирубування тих насаджень, що мають бути прибрані згідно з планом. І все це разом із аварійними деревами становить менше 10% від усіх насаджень. Тобто 90% лісу ми не чіпаємо взагалі. 

Ідея Національного військового меморіального кладовища — це ідея важливого обʼєкта національного значення саме в лісі, серед дерев та спокою. Це наша концепція. І від неї ми не плануємо відходити.

Майже щоденно ми особисто комунікуємо з місцевими мешканцями. Проте ще розкласти по полицях низку дискусійних питань варто. 

 

Чи вирубають весь ліс? 

Ні, не вирубають. Більше того, 90% лісу залишиться недоторканим. 

Загалом Меморіал в Гатненській громаді не завадить ні місцевим жителям, ні перелітним птахам, ні тутешнім тваринам, комахам тощо. Ми зацікавлені в тому, щоб максимально зберегти ландшафт та екоситему Смарагдової мережі. 

Тому проєктом визначено, що вирубуватиметься не більше 10% всіх насаджень. А ті дерева, що підпадають під вирубування, ми передаємо безоплатно на потреби Сил оборони для створення фортифікаційних споруд та опалення бліндажів тощо. Чи варто нагадувати, що війна триває?

Ліс буде збережено. Це принципова позиція. Ми прагнули, щоб Меморіал був у лісі. Тож спільно з екологами, проаналізувавши, ми зʼясували: жодних змін функціональності екосистеми не буде. Прикметно, що це питання раніше порушували не місцеві жителі, а екологи, яким ми показали наш ескізний проєкт. І всі питання було знято.

 Власне, те вирубування, що відбувається зараз, потрібне для прокладання інженерних мереж та дороги. Навіть вхідна група, що будується в першій черзі, максимально прилаштовується до дерев і ландшафту, а не навпаки. 

Нагадаю, що у березні державна установа "Національне військове меморіальне кладовище", яка є замовником будівництва Національного військового меморіального кладовища, офіційно зареєструвала право постійного користування земельними ділянками для його будівництва. І відразу розпочали роботу.

Чи стане брудною вода, яку споживають жителі населених пунктів поблизу? 

Сектори поховання на плані максимально віднесені від житлових забудов. Усі санітарні норми щодо відступів кладовища від житлової забудови, дотримані. І навіть у рази перевищують відстані, які передбачені цими нормами. Відступ від забудови коливається від 300 до 600 метрів, а подекуди до 1 км. Показую нижче на плані. 

 

Як бачимо, чистоті води в крані нічого не загрожує, адже за діючими державними і санітарними нормами України встановлено відстань від місць традиційних поховань до місць проживань — 300 метрів. 

І, коли підняти наш генеральний план, то 300 метрів – це мінімальна відстань, яку ми відступили. В більшій частині ми відступили від 500 метрів і навіть до кілометра від місць проживання. Тобто, норми не просто витримані, а навіть у два-три рази перевищують їх.

Дим від крематорію забруднить довкілля?

В Україні діє лише 3 крематорії. І всі вони побудовані в радянські часи, коли питання норм не те, що не стояло гостро, а, напевно, взагалі не порушувалося. Зараз технології ступили на багато кроків уперед. 

Сьогодні плануємо побудувати крематорій сучасного європейського рівня, з новітнім багаторівневими ступенем очистки викидів. Тобто ніяких чорних клубків диму. Якщо дим і буде, він буде напівпрозорим і без запаху. У Європі такі крематорії можуть розміщуватися на відстані 30 (!)  метрів від місць проживання людей. В Україні ці норми становлять: 300 метрів до житлових зон. А ми крематорій розмістили за майже 700 метрів . 

Те саме стосується розміщення колумбарних стін. При нормі у 100 метрів, на НВМК вони будуть розташовані на відстані від 500 метрів і більше до житлових забудов.

Ще важливо підкреслити, поховання починатимуться не від місць проживання людей, а збоку від уже діючого Південного кладовища, яке існує понад 30 років.

 

Будують готельно-розважальний комплекс для "крутеликів"?

На плані є пункт, який згідно державних будівельних норм (ДБН), має назву "готельно-ресторанний комплекс" — у розумінні вимог — ДБН В 2.2-20:2008 "Готелі". Такі назви прописані в нормах. 

Проте по факту: це місце для поминальних обідів, також тут буде кілька простих однокімнатних номерів для того, щоб рідні загиблих захисників і захисниць, які приїхали на поховання на НВМК, могли безоплатно залишитися тут на обмежену кількість діб. Держава подбала і про це. Здавати в оренду чи заробляти на цьому ніхто не планує. Про жодну комерційну діяльність й мови не може бути.

Потреба у Національному меморіальному військовому кладовищі вже перезріла в Україні. Ми не можемо собі дозволити і просто не маємо права забувати своїх героїв і героїнь. Бо це вони найвищою ціною заплатили за нашу свободу жити.  

Якщо Меморіал ми не збудуємо сьогодні. То коли? 

Сергій Громенко: ​Як написати правильну історію України

Нема лиха без добра. Бурхливі обговорення концепції історії України від Тімоті Снайдера унаочнили інтерес українського суспільства до способів представити минуле. Цей текст я розглядаю як свою післямову до всього сказаного тоді. Але відкладіть сокири священної війни — я не буду розповідати, що треба писати про історію України. Я спробую поміркувати лише про те, як краще це зробити.

Олексій Мустафін: Фортуна і потоп

3 грудня 1872 року на зборах лондонського «Товариства біблійної археології» дослідник старовинних клинописних текстів Джордж Сміт виступив з доповіддю, яка одразу стала світовою сенсацією. Він стверджував, що знайшов серед табличок, які зберігалися в Британському музеї, запис давньої легенди про Всесвітній потоп.

: Десять років без Євгена Сверстюка

1 грудня 2014 року відійшов у вічність філософ, поет, учасник руху шістдесятництва, політв'язень радянського режиму Євген Сверстюк. Публікуємо світлі спогади, якими поділилися ті, хто знав і спілкувався з паном Євгеном особисто.

Олексій Панич : Майбутнє Росії: як відокремити можливе від неможливого

Жодне перемир'я не поставить крапку в російсько-українському протистоянні. Якщо Росія не задовольнилася Кримом та Донбасом, які підстави вважати, що вона задовольниться іншими українськими землями, захопленими нею на момент перемир'я? Це протистояння не завершиться навіть якщо Україні вдасться відвоювати силою всі свої території, включно з Кримом. Адже Росія, що зазнала військової поразки, прагнутиме реваншу. Цього не станеться лише за одної умови: якщо в самій Росії відбудуться внутрішні трансформації.