Національному музею історії України передали артефакти кінця І тисячоліття до н.е.

Харківські правоохоронці передали Національному музею історії України на відповідальне зберігання та для проведення комплексної експертизи скарб, який було вилучено в грудні минулого року.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

Скарб складається з предметів археологічної культури Ґава-Голігради кінця 3 — початок 1 тис. до н.е., пам'ятки якої поширені від Подунав'я до Східних Карпат.

Спробу незаконного продажу артефактів виявили минулого року співробітники музею під час проведення моніторингу інтернет-майданчиків, пов'язаних з нелегальним обігом археологічних предметів.

Це уламки бронзових знарядь — серпів та сокир, шмати плавленої міді та брили свинцю. Археологи вважають, що ці предмети були виробничою сировиною та належали древньому майстру-ливарнику. За попередньою інформацією слідства, скарб походить із Західної України. Окрім цього, під час обшуку було вилучено бронзовий скіфський казан.

"Ми розраховуємо за допомогою експертних аналітичних досліджень отримати інформацію про хімічний склад кожного з переданих нам предметів. Порівнявши це з типами предметів зі скарбу та з інформацією про вже відомі аналогічні скарби, а їх відомо вже понад 20, ми зможемо достатньо впевнено окреслити територію, на якій працював древній майстер, та поглибити наші знання про технологічні прийоми та рівень майстерності давнього населення України", – розповів директор музею Федір Андрощук.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.