Громадськість вимагає у міської влади Львова відновити музей Романа Шухевича

У Львові створили громадський комітет відбудови музею Романа Шухевича в Біголорщі.

Про це повідомив історик Микола Посівнич.

Роман Шухевич прийняв останній бій 5 березня 1950 року в с. Білогорща на околицях Львова. Важливим моментом в історії було спорудження 5.03.1990 р. громадськістю з ініціативи Юрія Шухевича символічної могили, що визначила початок музею. 29 червня 1990-го відбулося відкриття меморіальної таблиці і освячення могили генералу Роману Шухевичу-Чупринці.

1 січня 2024 року ударами шахедів Росія знищила Меморіальний музей Романа Шухевича, який був відновлений у 2001-му його побратимами-комбатантами ОУН-УПА, що залишилися живими після сталінських тюрм та поневірянь.

"Дивною є позиція міської влади Львова та мера А. Садового, які свідомо чи несвідомо затягують питання відновлення будівлі під прикриттям проведення конкурсу. Зважаючи на вищесказане, представники громадськості, голосимо про створення громадського комітету відбудови музею Романа Шухевича в Біголорщі та спорудження пам'ятника Головному Командиру УПА у Львові", - йдеться у заяві про створення громадського комітету відновлення Музею Романа Шухевича.

Громадський комітет закликає депутатів, міську владу та голову Львова А. Садового невідкладно:

– Припинити знищення залишків та артефактів музею і проводити роботи з відновлення музею під наглядом кваліфікованих фахівців.

– Прийняти рішення про відновлення будинку-музею в його первісному вигляді.

– Визначити замовника робіт по відбудові музею.

– Надати дозвіл на проведення будівельних робіт по відбудові музею.

– Погодити необхідну проєктно-кошторисну документацію у встановленому порядку.

"У випадку ігнорування позицій громадськості, ми готові взяти на себе відповідальність щодо відновлення музею Романа Шухевича в Білогорщі в такому вигляді, яким він був 5 березня 1950 року. У Головного командира УПА Романа Шухевича немає місця спочинку, але є місце останнього бою, яке ми маємо зберегти для нащадків як місце нашої сили та звитяги, символом перемоги України над одвічним ворогом!", - наголошує громадський комітет.

Головою громадського комітету відновлення Музею є донька Романа Шухевича Марія Трильовська-Шухевич. Заяву підписали півсотні осіб, серед яких: Леся Шухевич – дружина Юрія Шухевича, Олег Медуниця – Голова Проводу ОУН-б, Богдан Борович – голова Всеукраїнського Братства ветеранів ОУН-УПА, історики Микола Посівнич, Андрій Сова, Іван Хома, Руслан Забілий та інші.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.