IN MEMORIAM: У Польщі попрощалися з отцем Станіславом Бартмінським, який підтримував у підпіллі греко-католиків

Отець Станіслав Бартмінський був парохом у Красичині біля Перемишля. Йому було 87 років.

Про це повідомив історик Іван Матковський.

"Окрім всіляких заслуг перед католицькою Церквою та парафіянами, місцевий священик під час Літургії частину проповіді присвятив темі проукраїнської діяльності покійного. Українці називали його своїм братом. У часи комуністичної Польщі Бартмінський рятував від загибелі українські церкви, організовував польську коляду, яка приходила до українців колядувати і колядували українською. Всіляко підтримував у підпіллі греко-католиків", - аписав на своїй сторінці у Фейсбук Іван Матковський.

Про о. Бартмінського у Польщі відзняли художній серіал "Плебанія". Особливо він був відважний у боротьбі із польськими комуністами і у Красічині збирав навколо себе демократичних бунтарів із всієї Польщі.

"Якийсь час тому помер його брат професор із Любліна Юрко Бартмінський. Бартмінські - поляки і зацікавлення Україною в них було пов'язане із високим рівнем їх інтелігентності та особистої культури. Цікавилися сусідами і пропагували добрі сторони українців. Також подібний стосунок мали і до юдеїв. Ще один добрий дух польсько-українського пограниччя відійшов до вічності", - зазначив Матковський.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.