Спецпроект

ФСБ розсекретила архів стосовно фальсифікацій "Катинської справи"

Росія остаточно заперечила свою вину за розстріл поляків в Катині.

Про це повідомляє ТАРС із посиланням на розсекречені архіви.

Управління Федеральної служби безпеки у Смоленській області розсекретило архівні документи про страти поляків та фальсифікацію спецслужбами нацистської Німеччини "Катинського справи".

Серед документів є довідки, дані розвідки, повідомлення контррозвідки СМЕРШ за 1944-1945 роки. Крім того, протоколи допитів поляків, які служили в окупаційній німецькій адміністрації Смоленської області та інших причетних.

Як зазначають російські ЗМІ, зі свідчень поляків, яким німці показували могили польських офіцерів у Катинському лісі, вигляд тіл загиблих, їхніх документів та грошей не міг свідчити про те, що вони пролежали в землі з 1939 року (коли, як стверджували нацисти, співробітники НКВС розстріляли польських офіцерів). А член комісії з розслідування вбивства польських офіцерів Болеслав Смектал згадував, що у Катині німці представили комісії двох російських громадян, назвавши їх "свідками" вбивства польських офіцерів.

Нагадаємо, у 1940 році війська НКВД розстріляли понад 21 тис. польських офіцерів і солдатів в декількох місцях, зокрема поблизу сіл Катинь і Мідне, а також у Харкові та Биківні. Тривалий час радянська історіографія заперечувала факт знищення поляків радянськими спецслужбами і звинувачувала в цьому нацистів.

У вересні 2009 року польський Сейм прийняв спеціальну резолюцію, в якій засудив напад СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року, а Катинську трагедію класифікував як "військовий злочин з ознаками геноциду".

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.