Спецпроект

ФСБ розсекретила архів стосовно фальсифікацій "Катинської справи"

Росія остаточно заперечила свою вину за розстріл поляків в Катині.

Про це повідомляє ТАРС із посиланням на розсекречені архіви.

Управління Федеральної служби безпеки у Смоленській області розсекретило архівні документи про страти поляків та фальсифікацію спецслужбами нацистської Німеччини "Катинського справи".

Серед документів є довідки, дані розвідки, повідомлення контррозвідки СМЕРШ за 1944-1945 роки. Крім того, протоколи допитів поляків, які служили в окупаційній німецькій адміністрації Смоленської області та інших причетних.

Як зазначають російські ЗМІ, зі свідчень поляків, яким німці показували могили польських офіцерів у Катинському лісі, вигляд тіл загиблих, їхніх документів та грошей не міг свідчити про те, що вони пролежали в землі з 1939 року (коли, як стверджували нацисти, співробітники НКВС розстріляли польських офіцерів). А член комісії з розслідування вбивства польських офіцерів Болеслав Смектал згадував, що у Катині німці представили комісії двох російських громадян, назвавши їх "свідками" вбивства польських офіцерів.

Нагадаємо, у 1940 році війська НКВД розстріляли понад 21 тис. польських офіцерів і солдатів в декількох місцях, зокрема поблизу сіл Катинь і Мідне, а також у Харкові та Биківні. Тривалий час радянська історіографія заперечувала факт знищення поляків радянськими спецслужбами і звинувачувала в цьому нацистів.

У вересні 2009 року польський Сейм прийняв спеціальну резолюцію, в якій засудив напад СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року, а Катинську трагедію класифікував як "військовий злочин з ознаками геноциду".

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.