У палаці магнатів Терещенків на Житомирщини створили артцентр

У палаці Терещенків ХІХ століття у Червоному на Житомирщині створили артцентр.

Про це пише Укрінформ.

"Артцентр облаштований у корпусі маєтку, який наприкінці ХІХ ст. добудували Терещенки. Я хотів втілити цю ідею в життя ще з 2020 року з метою популяризації пам'ятки та привернення уваги до того, що вона потребує реставрації. Артцентр туристи відвідують під час екскурсії маєтком", - зазначив засновник громадської організації "Червоне туристичне", гід Тарас Коновалов.

В артцентрі там можна побачити картини маєтку та будинку культури, знищеного пожежею, копії фотографій засновників маєтку Адольфа Грохольського та його дружини Ванди Радзивіл-Грохольської, Федора Федоровича Терещенка, який побудував у Червоному авіамайстерні.

Будівля палацу була зведений 1861 року Адольфом Грохольським, після його смерті перейшла у власність відомого мецената та цукрового промисловця Миколи Терещенка. Після приходу більшовиків там облаштували сирітський притулок, а згодом – фабрично-заводське училище.

У 2000 році ВАТ "Червоненський цукровик" безкоштовно передав маєток у власність Житомирської єпархії. У 2001 році в частині палацу створили Червоненський Свято-Різдва Христового жіночий монастир, підпорядкований Житомирській єпархії УПЦ МП. 

Бердичівська окружна прокуратура встановила факт протиправного вибуття майна державної форми власності – садиби Терещенка і звернулася до суду з позовом про повернення втраченої нерухомості державі. 

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.