IN MEMORIAM: На фронті загинув журналіст та бойовий медик Андрій Топчій

У цивільному житті Андрій Топчій писав статті на історичну тематику та публікував інтерв’ю з науковцями

Про це повідомили у виданнях "Факти" та "Телеграф".

Андрій Топчій загинув 20 квітня поблизу села Роботине в Запорізькій області. Йому було 38 років. У війську він обіймав посаду бойового медика у стрілецькому батальйоні.

До армії чоловік вступив ще у 2014 році. Як зазначають обидва видання, з перервою на журналістику, Андрій Топчій воював 10 років.

"Андрій Топчій був журналістом, і війна для нього розпочалася ще в 2014 році. Він мав загострене почуття справедливості, через що дуже близько до серця сприймав усі політичні розбіжності та чвари українців", — пише  "Телеграф".

Поховали Андрія Топчія на Алеї Героїв на Лісовому кладовищі, що в Києві.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.