Село Новомосковське на Полтавщині змінить назву

Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики. Серед них село Новомосковське Кременчуцького району Полтавської області.

Про це повідомили у Полтавському офісі Українського інституту національної пам'яті.

"Назва села Новомосковське у Глобинській міській громаді Кременчуцького району містить символіку російської імперської політики, оскільки є похідною від назви столиці держави-окупанта, а отже незаконною. На жаль, у громаді не змогли визначитися із пропозицією нової назви і поданням її до згаданого Комітету ВР у встановлений законодавством термін-з 27 липня 2023 року по 27 січня 2024 року. Тож, у Комітеті було розглянуто подання УІНП", - розповів представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

У назві села запропоновано увічнити пам'ять Юрія Лози – уродженця міста Глобине, видатного українського науковця, історика-картографа, активного учасника декомунізаційних процесів 2016 року, автора пропозицій з відновлення історичних назв цілої низки населених пунктів України, редактора історичних атласів та мап адміністративного устрою українських земель, присвячених столиці й окремим регіонам України, її історії та сучасності.

Народився 31 січня 1950 року в м. Глобине Полтавської області в родині вихідців із давніх козацько-шляхетських родів. У 1967 року вступив на географічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. 

Юрій Лоза створив кілька туристських карт і туристських планів міст, неодноразово перевиданих українською та іншими мовами. Це зокрема, туристські плани Києва і Львова, що перевидані англійською, німецькою, французькою мовами. Уклав твори навчальної тематики— фізичні й економічні мапи областей України, кілька десятків політико-адміністративних карт областей України. За його оригінальним проектом було видано серію адміністративних мап областей України у ДНВП "Картографія". Підготував і видав у кінці 1970-х років мапи про земельні ресурси та природні заповідні ресурси України. 

 

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.