АНОНС: Публічна дискусія "Історична пам’ять кримських татар у розповідях про депортацію"

До 80-х роковин депортації кримськотатарського народу у Музеї війни відбудеться публічна дискусія "Історична пам’ять кримських татар у розповідях про депортацію" та презентація виставки "У портреті предків – моя батьківщина".

Про це інформує Музеї війни.

18 травня 1944 р. кремлівський режим Сталіна вчинив акт геноциду проти найбільшого корінного народу Кримського півострова – киримли, – депортувавши його представників за надуманим звинуваченням до Середньої Азії та інших регіонів Радянського Союзу. Проте історична правда вижила в усних переказах і передалася наступним поколінням кримських татар, яким згодом пощастило повернутися на рідну землю.

Хтось більшою, хтось меншою мірою переповідав історію свого народу, передавав звичаї, релігійні практики дітям та онукам. На те, як це працювало в кримськотатарському середовищі та середовищах інших депортованих із Криму спільнот, проллє світло дискусія "Історична пам'ять кримських татар у розповідях про депортацію".

До участі в заході запрошено представників кримськотатарської громади та істориків. Зокрема, дослідника дитячої пам'яті про депортацію, автора дисертації "Повернення кримських татар на батьківщину в 1956–1989 роках", к. і. н., Мартіна-Олександра Кислого.

Аспекти, що стосувалися життя, депортації інших громад півострова розкриє Юрій (Амір) Радченко, к. і. н., дослідник історії кримських татар, директор Центру дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

Одним із учасників дискусії буде голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Під час заходу будуть презентовані родинні реліквії Гульнари Бекірової – хустка-марамá та молитовник її мами Рузіє Алідінової, вивезені з окупованого російськими військами с-ща Новоолексіївка на Херсонщині. Хустку Рузіє вишила на своє 17-ліття в депортації в Узбекистані, а в молитовнику – записані від руки молитви, знані напам'ять.

Захід відбудеться у співпраці з Меджлісом кримськотатарського народу та Центром дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

Фотопроєкт "У портреті предків – моя батьківщина" виник як ініціатива Національного музею історії України у Другій світовій війні. Його мета – показати тяглість поколінь кримських татар, які зберігають сімейну, національну, релігійну колективну пам'ять свого народу, попри всі випробування, які йому довелося пережити у ХХ й ХХІ ст. Музей звернувся до відомих в Україні киримли з проханням поділитися своїми родинними фото. Хтось із людей на цих світлинах народився ще в ХІХ ст., хтось був репресований, хтось – депортований. Хтось прийшов на світ у Криму, хтось – на засланні родини в Узбекистані чи на Уралі, а хтось – уже в незалежній Україні.

Сімейні світлини поєднали із сучасними фото дев'ятьох кримських татар, кожен із яких став успішним у своїй царині. Це Представник Президента України в АР Крим Таміла Ташева, дипломати Алім Алієв та Юсуф Куркчі, головна редакторка видання "Українська правда" Севгіль Мусаєва, актор та режисер Ахтем Сеітаблаєв, кінорежисер Наріман Алієв, правозахисниця Гульнара Бекірова, фотограф Еміне Зіятдінова, художник-кераміст Рустем Скибін.

Доєднатися до заходів можна онлайн чи офлайн (трансляція відбудеться на офіційній Facebook-сторінці Музею війни) 16 травня о 15:30.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.