АНОНС: "10 років війни: що і як ми будемо пам'ятати"

4 червня Архів війни запрошує на дискусію "10 років війни: що і як ми будемо пам'ятати".

Про це інформує Архів війни.

Війна в Україні уже 10 років, наразі триває третій рік повномасштабного вторгнення. Ми втрачаємо найкращих людей як серед військових, так і серед цивільного населення. Це відкрита рана і початку її загоєння поки що не видно. Зараз усі сили і ресурси направлені на боротьбу ворогом.

Тож чи потрібно вкладатися у пам'ятні монументи? Чи можемо ми вже зараз думати та планувати, як ми будемо пам'ятати цю війну? Чи можна планувати майбутнє не пропрацювавши пам'ять про минуле?

Спікер(к)и:

Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті;

Максим Зубов, начальник відділу меморіальної роботи Державної установи "Національне військове меморіальне кладовище";

Ірина Склокіна, історикиня, дослідниця "Центру міської історії" (Львів).

Модераторка:

Дар'я Бадьйор, співкураторка "Київського тижня критики".

Коли: 4 червня, 15:00

Де: Подія відбудеться в залі "Солодке життя" кінотеатру "Жовтень".

Вхід вільний.

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.