АНОНС: "10 років війни: що і як ми будемо пам'ятати"

4 червня Архів війни запрошує на дискусію "10 років війни: що і як ми будемо пам'ятати".

Про це інформує Архів війни.

Війна в Україні уже 10 років, наразі триває третій рік повномасштабного вторгнення. Ми втрачаємо найкращих людей як серед військових, так і серед цивільного населення. Це відкрита рана і початку її загоєння поки що не видно. Зараз усі сили і ресурси направлені на боротьбу ворогом.

Тож чи потрібно вкладатися у пам'ятні монументи? Чи можемо ми вже зараз думати та планувати, як ми будемо пам'ятати цю війну? Чи можна планувати майбутнє не пропрацювавши пам'ять про минуле?

Спікер(к)и:

Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті;

Максим Зубов, начальник відділу меморіальної роботи Державної установи "Національне військове меморіальне кладовище";

Ірина Склокіна, історикиня, дослідниця "Центру міської історії" (Львів).

Модераторка:

Дар'я Бадьйор, співкураторка "Київського тижня критики".

Коли: 4 червня, 15:00

Де: Подія відбудеться в залі "Солодке життя" кінотеатру "Жовтень".

Вхід вільний.

 

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.