В Одесі відкрили Музей геноциду

Одеський центр дослідження Голокосту відкрив музей геноциду "Територія пам’яті".

Про це повідомляє Одеська обласна рада.

Робота над облаштуванням музею тривала впродовж дев'яти місяців. Тут зібрали інформацію історію геноцидів — Голокост, геноцид вірмен, ромів, депортацію кримських татар та інших. Команда закладу робила авторські стенди та збирала експонати, серед яких фотографії, речі людей, які зазнали геноциду. 

"Ми хочемо показати, що відбувається з суспільством, коли люди припиняють боротися і, навіть, помічати зло та насильство, про те, що геноцид – це найтяжчий злочин проти людства. Особливу увагу ми приділили темі відповідальності за геноцид, яка передбачена міжнародним правом", – розповів голова правління центру дослідження голокосту Павло Козленко.

Майже на кожному стенді є планшети, на яких можна подивитись відео по тему. Також в експозиції є макети, які реалістично відтворюють події. За словами посла з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антона Кориневича, це перший такий музей в Україні.

"І в багатьох інших державах таких музеїв не існує, які розглядають питання геноциду не лише в контексті знищення одного народу/національної групи, а показують історію геноцидів, показують, що така поведінка є неприпустимою і що це є найтяжчий серед злочинів", — зазначив Антон Кориневич.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.