АНОНС: Публічний діалог "Викрадення дітей – складова геноциду українців"

Музей Голодомору ініціює проведення 5 червня публічного діалогу "Викрадення дітей – складова геноциду українців".

Про це інформує Музей Голодомору.

У ході війни проти України росія здійснює злочин геноциду, прагнучи знищити українську націю. Однією зі складових геноцидної політики рашистів є викрадення українських дітей. Їх примусово переміщують на територію країни-терориста та передають на виховання до чужого середовища. Ключова мета означених дій – знищення самоідентифікації дітей як українців, перетворення їх на частину російської національної групи, що прямо порушує Статтю ІІ Конвенції ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього". Правда про злочини москви потребує якомога ширшого оприлюднення та осмислення як в Україні, так і за її межами. 

Говоритимемо про те, чому примусові переміщення українських дітей з правової точки зору є складовою геноциду; як російські загарбники на практиці здійснюють викрадення дітей з окупованих українських територій впродовж 2014—2024 рр.; про їхнє повсякденне становище та подальшу долю в умовах російської неволі; про політику москви щодо їхньої індоктринації та мілітаризації; про кроки, що здійснює Українська держава, аби повернути дітей з росії; про роль громадських волонтерських організацій та міжнародного співтовариства у процесі порятунку українських дітей; а також про те, як сучасна антиукраїнська політика рашистів корелюється зі злочинними діями комуністичного тоталітарного режиму.

Спікери:

Дар'я Герасимчук, радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації

Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини

Онисія Синюк, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA

Нані Гогохія, кандидатка історичних наук, Луганський національний університет ім. Т. Шевченка

Михайло Костів, доктор філософії в галузі історії, завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Музею Голодомору

Коли: 5 червня, середа, 11:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (вул. Лаврська, 3)

Щоб долучитися, реєструйтеся: https://salo.li/2E72A5e

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.