У Національному музеї історії України показали археологічні знахідки, які Естонія повернула Україні

18 липня у Національному музеї історії України відкрилася виставка «Від моря до моря. Merest mereni», що присвячена українсько-естонській дружбі.

Про це інформує Національний музей історії України.

На відкритті Надзвичайна та Повноважна Посол Естонської Республіки Аннелі Кольк від імені естонського народу  висловила захват мужністю українців, які захищають свою країну та свою ідентичність від російської агресії, та упевненість у перемозі України над окупантами. За її словами Естонія, як держава, та як суспільство, робить все можливе задля підтримки України.

За словами т. в. о. культури та інформаційної політики України Ростислава Карандєєва сама виставка "Від моря до моря. Merest mereni" і те що її експонати, які перебували в руках у контрабандистів, вдалося повернути Україні, є свідченням справжньої щирої та беззастережної дружби між Україною та Естонією. 

У 2016 році саме генеральний директор Національного музею історії України Федір Андрощук, що на той момент працював у Швеції, зробив експертний висновок, який дозволив повернути до України славнозвісний "меч вікінга" кінця 10 – початку 11 ст. За його словами, цією виставкою музей прагне віддячити естонському народу за безмежну підтримку нашої боротьби проти російських окупантів. Деякі експонати, представлені на виставці, справді унікальні. Це зокрема коштовні речі хозарської культури, візантійські та європейські середньовічні монети. Таких експонатів просто немає у державних музеях.

Головні експонати виставки – 274 археологічні знахідки, які у травні цього року Естонія повернула Україні. Вони охоплюють тисячу років нашої історії: золоті та срібні прикраси скіфського та римського часів, середньовічні оздоблення упряжі хазарських вершників, монети візантійських імператорів і королів Північної Європи. Усі вони є музейними експонатами надзвичайно високого рівня, а монета короля Норвегії та Данії Маґнуса І Доброго (1024–1047), який з 1028 по 1035 рік виховувався при дворі Великого князя Київського Ярослава Мудрого та був всиновлений ним, не має аналогів у музейних зібраннях України.

Окрім того, тут представлено славнозвісний "меч вікінга", кінця 10 – початку 11 ст., який Естонія повернула ще 2016 р, так само відібравши його у контрабандистів.

Цією виставкою музей також прагне показати історичні, політичні, культурні та наукові зв'язки між нашими країнами. Перша праця найвідомішого дослідника стародавнього Києва – Миколи Закревського – побачила світ 1836 року саме в Естонії. Її можна побачити на виставці, як і низку українських літературних творів, перекладених естонською, і навпаки.

Тут також представлені ордени та відзнаки, якими нагороджували борців за незалежність Естонської Республіки у 1918–1940 роках, особисті речі Миколи Іліна – громадянина Естонії, який загинув 2020 року, захищаючи Україну.

Виставка в музеї працюватиме щодня, з 10:00 до 18:00.

Адреса Національного музею історії України: м. Київ, вулиця Володимирська, 2.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.