"Пластова спецоперація" в Естонії

Цю естонську медаль носить на своєму пластовому однострої офіцер українських Сил спецоперацій. Колись давно, коли ще Ющенко був Президентом, група волонтерів із Пласт - український скаутинг почала вивчати досвід спротиву окупантам балтійських країн НАТО. Про цю "пластову спецоперацію" писали центральні ЗМІ кількох країн. А естонська контррозвідка врешті-решт виявила крота в своїх Збройних Силах. Яким виявився єдиний етнічний росіянин, який здобув ступінь майора в естонській армії.

 

Цю естонську медаль носить на своєму пластовому однострої офіцер українських Сил спецоперацій. Колись давно, коли ще Ющенко був Президентом, група волонтерів із Пласт - український скаутинг почала вивчати досвід спротиву окупантам балтійських країн НАТО.

Про цю "пластову спецоперацію" писали центральні ЗМІ кількох країн. А естонська контррозвідка врешті-решт виявила крота в своїх Збройних Силах. Яким виявився єдиний етнічний росіянин, який здобув ступінь майора в естонській армії. І це був чудовий приклад, як взірцевий і популярний офіцер - публічно русскій - став зрадником.

Починалось все буденно. Група пластунів і приятелів Пласту, які розвивали оборонну спеціалізацію та працювали з молоддю в цьому напрямку - поїхала в Естонією.

В Україні мало хто знає, що естонці мали свій аналог українського батальйону "Нахтігаль". У них це була "Ерна", створена на базі фінської армії. Десант з моря, зануреня на окуповану московитами територію, врятування багатьох життів, яким загрожувала смерть з боку агонізуючого сталінського режиму.

З 1993 року в Естонії проводяться змагання підрозділів ССО різних країн НАТО і не тільки (наприклад китайці теж себе пробували). Групи, які висаджуються з моря, кілька днів виловлюються по всій країні Силами оборони (все, майже, як в реальності).

Так от неофіційна пластова група прибула в Естонію вивчати досвід. Традиційно власним коштом (держава в той час продовжувала активно розпродувати і різати на брухт військову техніку, бо воювати ніхто не збирався). Так діючі і майбутні інструктори, а згодом й учасники табору "Легіон" дізнались про багато чого нового від справжніх інструкторів НАТО. Від тактичної медицини, про існування якої в нас ще мало хто знав, до…. багатьох різних цікавих речей.

Група допустилася однієї помилки - диск із фото приймаюча сторона вирішила відправити поштою… Пошта прийшла, але паралельно на ряді сайтів-помийок зʼявились світлини, як "настоящіє інструктора НАТО обучают (багато різних епітетів) інструкторов с Украіни". Партія Вітренко, яка тоді була парламентською, грозилась традиційно розібратись і наказать. Але популісти роблять лише заяви і про "скандал" всі швидко забули.

Естонці почали свої розслідування. Неформально пояснили в чому суть справи і що справою займається їхня контррозвідка (що було далі - написав вище). Ну а українські інструктори продовжували займатись формуванням оборонної свідомості серед молоді. На громадських засадах.

А коли прийшов час, то керівник групи (пластун-скоб, до речі), як і годиться, пішов добровольцем в ЗСУ. В Сили, які йому були найближчі.

З днем волонтера тебе, Друже! І всіх тих волонтерів, які працювали для оборони країни ще тоді, коли це не було модним. СКОБ!

Напис на медалі з латинської (ще дохристиянської) перекладається приблизно так: "За вівтарі і ватри". Згодом трансформувалось у "За Бога та Батьківщину".

Ольга Мусафірова : Хмара, якого не лякали вітри

Історія сталася влітку 1991-го. Влада новонародженої незалежної України, червона всередині, шукала методи боротьби з войовничими дисидентами, прибічниками національної ідеї, такими, як Степан Хмара. нічого розумнішого, ніж провокація за участю міліцейського полковника у підземному переході, "трубі" під Майданом, на той час площею Жовтневої революції, мізки колишнього ідеологічного відділу ЦК КПУ не вигадали.

Юрій Юзич: Міський голова Одеси Павло Зелений – борець за українську мову

Саме Павло Зелений першим на посаді міського голови взявся за адвокацію мови більшості населення Одеси, яку десятиліттями пригнічував царський режим. Зробив це ще до початку революції 1905 року – представивши в Одеській міській раді (думі) свій реферат щодо потреб народної освіти. У цій доповіді підняв, зокрема, питання потреби книжок українською мовою для шкіл і освіти населення.

Михайло Мартиненко: Зберегти в пам'яті Авдіївку

Авдіївка впала, один з останніх форпостів старої лінії фронту 2014-2021 років. Певно, що не було жодного інакшого виходу ніж відступати... Майже 10 років місто обороняли українські солдати. А близько 8 років під їхнім захистом місцеві жителі, активісти, патріоти пробували робити це місто кращим. І це вдавалось дивовижним чином. Під самим носом у русні. Хоча багато хто розумів, що це скоріш за все сізіфова праця.

Євгенія Подобна: Точка неповернення

10 років тому, 18 лютого 2014-го, вранці я виходила з дому на роботу на височезних підборах і в дуже красивій спідниці. Чомусь захотілось саме того дня побути дівчинкою-дівчинкою. Натомість опинилась на Майдані, потім в Кріпосному, потім знову на Майдані, мала натовчені боки, добряче угоріла, але найгірше - я тоді вперше побачила поранених і вбитих людей. Це була точка неповернення. Ввечері додому повернулась у тому ж, але пропахлому димом одязі, зовсім інша людина.