Директорка Харківського ЛітМузею Тетяна Пилипчук стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса 2024 року

Члени журі Премії оголосили ім’я лауреатки під час урочистої церемонії, яка відбулася 10 вересня у Києво-Могилянській Бізнес-Школі.

Про це повідомляє Український ПЕН.

Тетяна Пилипчук – культурна менеджерка і волонтерка, директорка Харківського літературного музею, дослідниця української літератури 1920-х – 1930-х років. З 2022 по 2024 роки Тетяна курувала фестиваль "Пʼятий Харків", з 2021 року організовує роботу Харківської мистецької резиденції "Слово". Протягом років незалежності ЛітМузей зробив величезний внесок у збереження і поширення пам'яті про українських митців 1920-х та дисидентів радянського періоду. З 2022 року музей є частиною спільноти, яка оберігає місто і об'єднує військових, митців і волонтерів.

"Чи було страшно нашим шістдесятникам опинитись у нелюдських умовах радянських таборів, не бачити своїх рідних, не мати можливості виховувати дітей? Думаю, так. Та в ситуації граничного досвіду очевидним стає те, що насправді важливо. Не гідно було боятись, коли забирали власну гідність. Чи страшно нам сьогодні? Так. Але ми теж обрали не боятись. І мені здається, що нам сьогодні трішечки легше, тому що у нас є наша історична і культурна спадщина – і українських 1920 х, і українського руху опору 1960 х. Ми її змогли зберегти попри всі численні спроби росії знишити наші твори і наших авторів. І такі премії – Василя Стуса, або Юрія Шевельова  це теж про спадковість і збереження памʼяті", – сказала Тетяна Пилипчук під час церемонії.

Лауреатка Премії імені Василя Стуса отримала грошову винагороду та статуетку, розроблену дизайнером Дмитром Покрасьоном та скульптором Станіславом Кадочниковим.

Премія імені Василя Стуса – одна з найдавніших українських премій у царині культури. 1989-го року її заснувала Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. Починаючи з 2016 року, Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера" продовжили цю ініціативу. 

Премію імені Василя Стуса щороку вручають літераторам, митцям, режисерам, музикантам, культурним менеджерам, громадським діячам за внесок в українську культуру й стійкість громадянської позиції. З часу заснування Премії її отримали понад 70 українських митців. у 2023 році лауреатом Премії став режисер-документаліст, письменник та публіцист Сергій Буковський.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.