Верховний Суд відмовив Медведчуку у поновленні адвокатської діяльність в Україні

25 липня Касаційний адміністративний суд відмовив Віктору Медведчуку, якого судять за державну зраду, у відкритті касаційного провадження.

Про це стало відомо громадській ініціативі "Голка", яка отримала копію судової ухвали Верховного Суду від адвокатів-скаржників Іллі Костіна та Романа Титикала. 

Медведчук звернувся в касацію після того, як у червні цього року програв апеляцію.

Голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області Володимир Поліщук зазначає, що вони торік розглянули скаргу Титикала і Костіна і притягнули Медведчука як адвоката до дисциплінарної відповідальності: "Він не погодився з цим і пішов до суду. Всі інстанції програв".

У своїй касаційній скарзі Медведчук апелював до того, що суд першої інстанції помилково вніс його справу до категорії справ незначної складності і апелював до того, що ця справа має велике значення:

"Представник позивача зазначає, що в контексті питань, які вирішуються в цій справі, остання має значний суспільний інтерес, оскільки має важливе виняткове значення для інституту адвокатури в Україні та може значно вплинути на права та інтереси осіб, які, згідно закону, мають займатися адвокатською діяльністю. Однак колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки результат вирішення кожної з таких справ… залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному випадку доказів та обставин. Проаналізувавши вказані скаржником доводи…, Судом не виявлено того, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес", – йдеться в ухвалі Верховного Суду.

 

Теми

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.