В Одесі з'явилася вулиця Ніни Строкатої, проспект Князя Володимира Великого, сквер Юрія Іллєнка

В Одесі перейменували десятки топонімів на честь дисидентів, діячів часів УНР та загиблих на війні з Росією.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомляє проєкт Деколонізація. Україна.

Вулицю Буніна в Одесі перейменували на честь української дисидентки, радянського мікробіолога та імунолога Ніни Строкатої. Вона була учасницею дисидентського руху в СРСР, співзасновницею Української Гельсінської групи.

Вулиця на честь радянського льотчика Сигізмунда Леваневського відтепер матиме назву Січових стрільців.

Вулицю Жуковського перейменували на честь Святослава Караванського - українського мовознавця, поета, перекладача, автора самвидаву, в'язня радянських таборів.

Одну з вулиць перейменували на честь вулиця Всеволода Змієнка - генерал-хорунжого Армії УНР, одиного з організаторів військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі. 

Проспект Добровольського в Одесі перейменовано на честь Князя Володимира Великого. А проспект Гагаріна на проспект Лесі Українки.

В місті буде провулок Івана Луценка, названий на честь лікаря, громадського, політичногоі військового діяча України, історика козацької доби. Він брав активну участь у створенні в одеської "Просвіти". Саме з його наказу в Одесі вперше піднято український стяг, як символ української державності. З одеської газети "Боротьба" відомо, що влітку 1918 року Іван Луценко брав участь в організації першої в Одесі української національної книгозбірні, до якої віддав частину власної бібліотеки.

Також з'явився провулок Госпітальєрів, Сергія Коновалова та Ігоря Балмагії, які загинули на війні. А замість бульвару Жванецького буде бульвар Військово-морських сил.

Відтепер в Одесі також є сквер Юрія Іллєнка - українського кінооператора, кінорежисера та сценариста.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.