В Одесі та області перейменували понад 400 топонімів

В Одеській області перейменували 432 назви вулиць, скверів та провулків, які містили символіку російської імперської політики.

Про це повідомила заступниця голови департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОВА Ярослава Різникова.

"Було прибрано назви, які містили символіку російської імперської політики, або які були присвячені особам/подіям, що підпадали під дію Закону. Частина пропозицій була надана громадськими організаціями й окремими громадянами, частина напрацьовувалась в дискусіях, часто дуже бурхливих, в рамках робочої групи, до складу якої увійшли представники Інституту національної пам'яті, громадських організацій, закладів культури, науковці", - зазначила Ярослава Різникова.

В Одесі гідно вшанували Героїв, які віддали життя за Україну у російсько-українській війні: Віталій Блажко, Ярослав Баїс, Віталій Гуляєв, Олександр Станков та інші;

Українців, які відстоювали незалежність України у різні часи нашої історії, або були відомими науковцями, митцями та освітянами: Всеволод Змієнко, Михайло Омельянович-Павленко, Іван Луценко, Святослав Караванський, Ніна Строката, Ганна Михайленко, Микола Савич, Анатолій Бачинський, Дмитро Дорошенко, Михайло Бойчук, Кіра Муратова, Олександр Ройтбурд, Зоя Пасічна, Володимир Рутківський, Ростислав Палецький, Галина Могильницька, Василь Фащенко, Михайло Болтенко, Іван Яценко та інші.

Три великих проспекти Одеси отримали нові назви - Ярослава Мудрого (колишній академіка Глушка), Володимира Великого (колишній Добровольського), а також Лесі Українки (колишній Гагаріна).
Крім того, в Одесі з'явиться тепер вулиця героїчної 28-ої бригади замість Паустовського, бульвар Військово Морських Сил замість Жванецького, замість провулку Лермонтовського 2-го - провулок Госпітальєрів - на честь добровольчої організації парамедиків, що була заснована на початку бойових дій в Україні у 2014 році.
  

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.