"Оссолінеум" виклав у відкритий доступ оцифровані перші львівські газети 1776–1805 років

Національний інститут імені Оссолінських у Вроцлаві виклав у відкритий доступ скани кількох річників перших львівських газет: «Gazette de Leopol» (1776), «Lwowskie Pismo Uwiadamiaiące» (1784), «Lwowskie Tygodniowe Wiadomości» (1786–1788), «Lemberger Wöchentliche Anzeigen» (1792–1798), «Lemberger Kaiserlich-Königliches Intelligenz-Blatt» (1799–1805).

Про це пише Збруч.

Проєкт оцифрування львівських стародруків Оссолінеуму почався ще 2007 року яко частини програми "Оцифрування та консервація бібліотечної колекції Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві", реалізованого за підтримки Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії в рамках програми Фінансові механізми Європейського економічного простору.

Завдяки ініціативі Вікторії Маліцької, уповноваженої Національного інституту ім. Оссолінських з питань співпраці із закордоном, відомої промоторки "Оссолінських зустрічей" у Львові, віднині ці скани стали доступні на сайті Нижньосілезької цифрової бібліотеки.

Перша львівська періодика заодно є і першими газетами, що виходили в Україні: в підросійській Україні перший тижневик – "Харьковскій Еженедельникъ" – з'явився лиш в 1812 році й проіснував тільки неповних три місяці.

Першу ж спробу видавати газету у Львові зробив друкар Антон Піллєр, що 1772 року прибув до міста, але про його "Avertissement" відомо те, що австрійська влада 11 січня 1774 р. доручила львівському окружному уря­дові заборонити Піллєрові друкувати ці "Повідомлення", оскільки робив він це без відповідного дозволу.

Шевальє Оссуді цього ж року звернувся по такий дозвіл і 15 січня 1776 року з друкарні Піллєра, що містилась на розі Ставропігійської та Івана Федорова, вийшло у світ перше число франкомовної "Gazette de Leopol"; видання тривало щонайменше до кінця року. "Gazette de Leopol" головно інформувала своїх читачів про політичні новини в країнах Європи, було також кільканадцять львівських повідомлень та кілька з підросійської України.

Після смерті Антона Піллєра (травень 1780 р.) видавничу діяльність друкарні продовжила його дружина Йозефіна. З 1783 року вона почала видавати "Pismo uwiadamiajance Galicyi", яке з наступного року почало називатися "Lwowskie pismo uwiadamiajance". Після річної перерви у 1786 р. вона розпочала видання німецького тижневика "Lemberger wochentliche Anzeigen" з паралельним польським виданням "Lwowskie Tygodniowe wiadomości", яке у csxys 1788 р. припинило своє існування, оскільки не виявилося достатньої кількості передплатників. Німецька ж версія виходила до 1796 рр.

Крім цього видання у 1796–1811 роках публікувалася "Lemberger K.K. Priviligiertes Intelligenzblatt", а від осені 1792 року до 1798 рр. і тижневик "Dziennik patriotycznych polityków", у редагуванні якого брав участь український греко-католицький священник Михайло Гарасевич. Спочатку газета виходила раз на тиждень, згодом двічі, а з 1794 року 6 разів на тиждень, ставши першою щоденною газетою у Львові та в Україні. Видання за 1795–1796 роки доступні онлайн у цифровій бібліотеці університету Лодзі, в Оссолінеумі є оцифровані примірники за 1794–1796 роки, але в публічний доступ вони ще не виставлені.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.