IN MEMORIAM: Помер політв’язень сталінських концтаборів Іван Мігус

На 92 році життя помер художник і письменник, двічі ув’язнений радянським режимом з політичних мотивів Іван Мігус.

Про це повідомляє Львівська міська рада.

Іван Мігус – художник і письменник, член Львівського регіонального суспільно-культурного товариства "Надсяння", політичний в'язень сталінських концтаборів.

Народився 17 червня 1933 року у селі Ульгівок Люблінського воєводства (Польща) в українській родині. У 1946 році пан Іван із сім'єю був примусово переселений в УРСР за програмою "обміну населенням".

Значна частина розповіді про життя пана Івана зосереджена на роках його ув'язнення у виправно-трудових таборах Мордовії та Уралу (1949 – 1955 роки). У 1959 році пан Іван був засуджений вдруге на 13 років за допомогу в діяльності шістдесятників.

У 2016 році Мігус Іван Кирилович отримав подяку від міста як член Львівського обласного товариства політичних в'язнів і репресованих. Мав двох доньок та сина.

Поховають Івана Мігуса на Личаківському кладовищі.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.