УІНП оприлюднив переклади статей польських та українських науковців щодо правової оцінки акції "Вісла"

Український інститут національної памʼяті здійснив переклад польською мовою статті юриста Сергія Рябенка «Операція "Вісла". Правова кваліфікація» та переклад українською мовою наукової статті польського історика доктора Кшиштофа Персака «Операція "Вісла" – спроба правової оцінки».

Про це інформує УІНП.

Питання правової кваліфікації цієї примусової депортації українців і лемків, проведеної польським комуністичним урядом у 1947 році, актуалізувалося після того, як Інститут національної памʼяті Польщі оприлюднив рішення про припинення слідства у цій справі. Влітку 2024 року Воєводський суд у Варшаві зобовʼязав ІПН відновити слідство.

Водночас питання визнання акції "Вісла" злочином проти людяності залишається дискусійним у польському суспільстві. В Україні ж до цієї історії повертаються найчастіше з нагоди роковин трагічної події.

Нагадаємо, що під час операції "Вісла" польська комуністична влада у 1947 році примусово переселила українські та лемківські родини, які проживали вздовж південного та східного кордону Польщі, встановленого після Другої світової війни. Йдеться про близько 150 тисяч людей – усе українське й лемківське населення, що на той момент залишалося на території Польської держави.

Депортовані родини розселяли поруч із західним польським кордоном таким чином, щоб унеможливити компактне проживання українців та лемків. Це створювало умови для їх асиміляції у польському середовищі. Діяла заборона на зміну місця проживання без згоди польської влади, а також на повернення додому. Залишене українцями і лемками майно перейшло у власність держави. Було ліквідовано  структури Греко-католицької церкви та створено умови, щоб унеможливити освіту й культурну практику, яка допомагала б депортованим зберігати власну ідентичність.

У наявних політичних оцінках операції "Вісла", на які пристали польська та українська сторона у 1990-х та першому десятилітті 2000-х років, її засуджено як таку, що застосувала "притаманний тоталітарним режимам принцип колективної відповідальності" та "суперечила основним правам людини", пише у статті доктор Кшиштоф Персак.

Переклади оприлюднено на сайті Інституту у розділі "Статті".

 

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.