У Києві з'явилася вулиця на честь засновника "Поліської Січі" Тараса Бульби-Боровця

У Києві перейменували ще 12 вулиць, скверів і парків.

Такі рішення прийняли на пленарному засіданні Київради.

"Столиця має залишитися простором нашої історії та культури, без згадки про радянські та імперські наративи. Натомість міські об'єкти отримують назви на честь видатних діячів України та захисників, які боролися за нашу незалежність", — зазначив заступник міського голови, секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко.

Відтак, вулиці й сквери Києва отримали такі нові назви:

Солом'янський район:

вулиця Пржевальського — вулиця Андрія Норова;

скверу в межах вулиць Солом'янської, Григорія Кочура та Андрія Головка присвоєно ім'я Андрія Жованика.

Шевченківський район:

вулиця Лермонтовська – вулиця Володимира Турця.

Деснянський район:

вулиця Ушицька – вулиця Дмитра Захарчука;

вулиця Електротехнічна – вулиця Героїв Енергетиків;

вулиця Пушкіна – вулиця Соні Делоне.

Дарницький район:

вулиця Крилова – вулиця Наталії Кобринської;

парк "Таращанець" — парк "Кримський".

Подільський район:

скверу на вулиці Мостицькій присвоєно ім'я Сергія Васильчука.

Святошинський район:

вулиця Мельниченка – вулиця Тараса Бульби-Боровця;

вулиця Олександра Блока – вулиця Майка Йогансена.

Голосіївський район:

провулку, що пролягає між вулицею Васильківською та вулицею Юлії Здановської присвоєно ім'я Любомира Бордуна.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.