Федеральний архів Німеччини передав Україні оцифровані фільми, створені на українських кіностудіях на початку ХХ століття

Федеральний архів Німеччини сьогодні передав Міністру закордонних справ України Андрію Сибізі жорсткий диск із оцифрованими фільмами зі свого кіноархіву, які були створені на українських кіностудіях на початку ХХ століття.

Про це повідомили в Посольстві України у ФРН.

Відтепер фільми доступні у цифровій читальній залі Федерального архіву та будуть передані Національному центру Олександра Довженка для збереження, подальшої демонстрації та дослідження.

Це стало результатом плідної співпраці Федерального архіву з українськими партнерами у сфері кіно- та архівної справи.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга подякував німецьким партнерам за допомогу у відновленні наших культурних цінностей:

"Ці унікальні мистецькі твори та документальні фільми дають змогу зазирнути в багатовікову боротьбу України за незалежність, а також у тоталітарне радянське правління 1930-х і 1940-х років. Попереду ще багато роботи для дослідження цих та інших історичних джерел і деколонізації української історії".

Було відібрано три повнометражні та один короткометражний фільм, дві анімаційні та три документальні стрічки. За дослідженнями, деякі з цих фільмів збереглися лише у Федеральному архіві як унікальні сучасні копії на носіях з целюлозного нітрату. До них належить дитячий фільм, який вважався втраченим, "Вітаю з переходом" (1932) української режисерки Іви Григорович, однієї з небагатьох жінок-кінематографісток України 1930-х років. Фільм "Більшовицькі звірства 21 серпня 1919 року або Київські дні терору" (1919) показує неприкрашену жорстокість громадянської війни.

Список усіх фільмів (за посиланням деякі з них можна переглянути онлайн на сайті Федерального Архіву Німеччини):

  • "Більшовицькі злочини 21 серпня 1919 року, або Дні київського терору" (1919) / документальний
  • "Тамілла" (1927) / художній
  • "Шкурник" (1929) / художній
  • "Вітаю з переходом!" (1932) / художній
  • "Чванливе курча" (1936) / анімація
  • "Про пана Лебеденка" (1936) / художній
  • "Прощання на крижині" (1938) / анімація
  • "У колишньому гнізді мракобісся" (1938) / документальний
  • "По Дніпру" (1940) / документальний

"Війна проти України також спрямована на її культуру та інституції, які представляють ідентичність країни. Тому ми хочемо надіслати сигнал солідарності та підтримки. Фільми є особливими свідченнями культурної ідентичності країни, які архіви мають зберігати. Багата культурна спадщина України має бути також доступною широкій громадськості в цій країні", – наголосила  Андреа Хенгер, віце-президентка Федерального архіву.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.