Лауреатом Премії Шевельова 2024 року став письменник Мирослав Лаюк

Премію імені Юрія Шевельова за найкращу українську есеїстику 2024 року отримав письменник Мирослав Лаюк за збірку репортажів та есеїв "Бахмут".

Про це повідомляє Читомо.

Імена переможців традиційно оголосили 17 грудня, в день народження мовознавця, історика української літератури, есеїста Юрія Шевельова. Церемонія відбулася в Києво-Могилянській бізнес-школі.

Лаюк із фотографом Данилом Павловим провів кілька місяців узимку та в березні 2023 року, у період найінтенсивніших боїв за Бахмут, разом з військовими. Книга, яка вийшла у видавництві Ukraїner, складається з двох частин. Перша — це репортажі про військових які воювали на передовій. Друга складається з есеїв про історію міста Бахмут і культурну спадкоємність.

"Хоч ця книжка називається іменем міста, це — книжка про людей. Для мене книжки в цей час — це те, що робить фундамент. Іноземці, зокрема, кажуть, що ми хитка, невизначена країна. Книжки записують цей фундамент", – сказав у своїй промові Мирослав Лаюк.

Володарем спеціальної відзнаки капітули у 2024 році став Василь Махно ("Кури не літають", Видавництво Старого Лева). Його відзначили "за особливий голос в українській есеїстиці останніх двадцяти років і розбудову мостів культурного порозуміння". 

Під час церемонії також вручилили спеціальну відзнаку Радіо Культура, якою редакція нагороджує українських авторів за майстерність і новаторство в жанрі есею. Нагородою у цій номінації стало створення радіоверсії твору, яка прозвучить в етері радіо. Відзнаку отримав Станіслав Асєєв ("Мельхіоровий слон або Людина, яка думала", видавництво "Чорна гора")

Премія імені Юрія Шевельова була заснована 2013 року Українським ПЕН, Києво-Могилянською Бізнес-Школою, Видавництвом "Дух і Літера", Центром юдаїки, Українським науковим інститутом Гарвардського університету. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику.

У 2023 році Премію імені Юрія Шевельова отримав письменник Олександр Михед за книжку "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення". 2021 року лавреатом Премії імені Юрія Шевельова став Андрій Бондар, 2022-го — історик Андрій Павлишин.

 
Мирослав Лаюк отримує премію Шевельова, 17 грудні 2024 року
PEN Ukraine /Кирило Русанівський

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.