У Львові захоронять останки політв’язня Данила Шумука

27 грудня на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові відбудеться перепоховання Данила Шумука. 28 грудня 2024 року Данилові Шумуку виповнилося б 110 років.

Про це повідомили в Львівській міській раді.

До Львівської міської ради звернулася онука політичного в'язня Ніна Калач з проханням перенести прах її діда до місця вічного спочинку його побратимів з УПА та дисидентського руху. 

"Львів дбає про те, щоб гідно вшанувати та зберегти пам'ять про усіх, хто впродовж різних часів боровся за незалежність України. Для нас є великою честю перепоховати прах Данила Шумука поряд із його побратимами і посестрами. Це людина, яка провела за ґратами понад 40 років життя за свою життєву позицію. Шануючи його подвиг, ми скріплюємо власну ідентичність та силу духу", — наголошує міський голова Львова Андрій Садовий.

Перенесення праху вдалося реалізувати завдяки військовослужбовцям 13-ї бригади НГУ "Хартія", для якої важливим елементом мотивованості та навченості бійців є ідейна підготовка, знання історії та повага до славних попередників, які вели війни за свободу у ХХ столітті.

"У "Хартії" ми усвідомлюємо цінність пам'яті про тих, хто боровся за незалежність України. Ми розуміємо, чому росія плюндрує та знищує місця пам'яті. Ми прагнемо, щоб українські місця пам'яті - це важливий елемент нашої культури і нашої опірності ворогу. Збереження пам'яті про тих, хто боровся за Україну, робить нас сильнішими. Пам'ять захищає", — каже сержант 13-ї бригади "Хартія" НГУ Вахтанг Кіпіані.

Допомогу нацгвардійцям у перепохованні Данила Шумука надали співробітники СБУ.

Прах борця за свободу спочиватиме поруч із його побратимами та посестрами на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.

Порядок похорону 27 грудня 

14:00 – Чин Похорону у Гарнізонному храмі святих апп. Петра і Павла (вул. Театральна,11);

15:00 – Чин перепоховання на Личаківському цвинтарі;

17:30 – Лекція на тему: "Данило Шумук – в'язень трьох окупаційних режимів". Лектори: сержанти 13-ї бригади НГУ "Хартія" Вахтанг Кіпіані та Володимир Бірчак (Львівська міська рада, пл. Ринок, 1).

Данило Шумук (1914–2004) – громадський діяч, в'язень польських тюрем, нацистських і радянських таборів, дисидент та учасник руху опору. Член Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

З березня 1943 до грудня 1944 перебував в УПА, був політвиховником. У квітні 1945 року за участь в УПА був засуджений до смертної кари, через півтора місяці заміненої 20-річним ув'язненням. 

Учасник Норильського повстання. Автор спогадів, виданих у Канаді та Україні. Провів за ґратами понад 40 років життя.

 

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.