У Львові захоронять останки політв’язня Данила Шумука

27 грудня на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові відбудеться перепоховання Данила Шумука. 28 грудня 2024 року Данилові Шумуку виповнилося б 110 років.

Про це повідомили в Львівській міській раді.

До Львівської міської ради звернулася онука політичного в'язня Ніна Калач з проханням перенести прах її діда до місця вічного спочинку його побратимів з УПА та дисидентського руху. 

"Львів дбає про те, щоб гідно вшанувати та зберегти пам'ять про усіх, хто впродовж різних часів боровся за незалежність України. Для нас є великою честю перепоховати прах Данила Шумука поряд із його побратимами і посестрами. Це людина, яка провела за ґратами понад 40 років життя за свою життєву позицію. Шануючи його подвиг, ми скріплюємо власну ідентичність та силу духу", — наголошує міський голова Львова Андрій Садовий.

Перенесення праху вдалося реалізувати завдяки військовослужбовцям 13-ї бригади НГУ "Хартія", для якої важливим елементом мотивованості та навченості бійців є ідейна підготовка, знання історії та повага до славних попередників, які вели війни за свободу у ХХ столітті.

"У "Хартії" ми усвідомлюємо цінність пам'яті про тих, хто боровся за незалежність України. Ми розуміємо, чому росія плюндрує та знищує місця пам'яті. Ми прагнемо, щоб українські місця пам'яті - це важливий елемент нашої культури і нашої опірності ворогу. Збереження пам'яті про тих, хто боровся за Україну, робить нас сильнішими. Пам'ять захищає", — каже сержант 13-ї бригади "Хартія" НГУ Вахтанг Кіпіані.

Допомогу нацгвардійцям у перепохованні Данила Шумука надали співробітники СБУ.

Прах борця за свободу спочиватиме поруч із його побратимами та посестрами на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.

Порядок похорону 27 грудня 

14:00 – Чин Похорону у Гарнізонному храмі святих апп. Петра і Павла (вул. Театральна,11);

15:00 – Чин перепоховання на Личаківському цвинтарі;

17:30 – Лекція на тему: "Данило Шумук – в'язень трьох окупаційних режимів". Лектори: сержанти 13-ї бригади НГУ "Хартія" Вахтанг Кіпіані та Володимир Бірчак (Львівська міська рада, пл. Ринок, 1).

Данило Шумук (1914–2004) – громадський діяч, в'язень польських тюрем, нацистських і радянських таборів, дисидент та учасник руху опору. Член Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

З березня 1943 до грудня 1944 перебував в УПА, був політвиховником. У квітні 1945 року за участь в УПА був засуджений до смертної кари, через півтора місяці заміненої 20-річним ув'язненням. 

Учасник Норильського повстання. Автор спогадів, виданих у Канаді та Україні. Провів за ґратами понад 40 років життя.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.