Довженко-Центр запустив онлайн-кінотеатр

Національний центр Олександра Довженка, що є найбільшим архівом українського художнього кіно, запускає власний онлайн-кінотеатр.

Про це інформує Довженко-центр.

"Ми презентуємо власний довгоочікуваний онлайн-кінотеатр. Тепер глядачі та глядачки мають змогу дивитися українські фільми різних епох легально і в найкращій якості!", - йдеться на фейсбук-сторінці Довженко-центру.

На платформі "Довженко-Центр. Онлайн" представлені фільми, оцифровані Кінолабораторією Довженко-Центру. Раніше ці роботи можна було побачити лише на кінофестивалях, спеціальних показах або в рамках тематичних програм. 

Переглянути фільми з колекції кінотеатру "Довженко-Центр. Онлайн" можна у будь-якій точці світу. Вартість одного перегляду – 85 гривень. На сайті вже є такі колекції: "Сергій Параджанов. Проби", "ТОП-100 найкращих українських фільмів", "Українська комедія", "Літературний кіноканон", "Документи епохи", "Українське поетичне кіно". Тут можна переглянути такі стрічки як "Людина з кіноапаратом" Дзиґи Вертова, "Земля" Олександра Довженко, "Коліївщина" Івана Кавалерідзе, "Київські фрески" Сергій Параджанов та багато інших фільмів з української кінокласики.

Окрім фільмів, на платформі працює розділ "Лекторій", де публікуються лекції, інтерв'ю, курси та архівні матеріали з історії українського кінематографа. Наразі користувачі можуть безплатно переглянути шість лекцій, записаних у межах освітньої програми "Як перестати хвилюватися та полюбити українське кіно", яка у 2023 році отримала премію Кіноколо.

Створення онлайн-кінотеатру стало можливим завдяки краудфандинговій кампанії, ініційованій британським дослідником кіно Річардом Боссонзом у 2022 році. Фінансування здійснювалося коштом добровільних пожертв організацій та приватних осіб, що підтримали ініціативу Довженко-Центру.

 

Теми

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?