Довженко-Центр презентував колекцію "Шевченкіана у кіно"

Національний центр імені Олександра Довженка до 211-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка презентував колекцію "Шевченкіана у кіно" .

Про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці, пише Укрінформ.

Зокрема, Довженко-Центр презентував фільм режисера Петра Чардиніна "Тарас Шевченко" 1926 року.

Це перший український байопік про генія, створений до 112-річчя з його народження досвідченим майстром масштабних і складних постановок. Стрічка з успіхом йшла у прокаті в Україні та за кордоном і стала найуспішнішим кінопроєктом 1926 року. Шевченка у фільмі зіграв Амвросій Бучма.

Також серед презентованих стрічка режисера Ігоря Савченка "Тарас Шевченко" 1951 року.

"Масштабна картина, що входила в план постановки ще з 1940-х. Фільм охоплює життя Шевченка вже з 1841 року і подає його за вимогами пізнього сталінізму перш за все як революціонера. Роль Шевченка виконав Сергій Бондарчук", - зауважили у Довженко-Центрі.

Третім презентованим став фільм режисера Володимира Денисенка "Сон" 1964 року. Фільм став дебютом для Івана Миколайчука, в якому він знімався паралельно з "Тінями забутих предків".

"Складнокомпозиційне поетичне осмислення життя Шевченка, що переплело його біографію з сюжетом "Сну", спогадами, фантазіями та видіннями. Цим Денисенко полемізував із "Шевченком2 1951-го, і реактуалізував його образ для шістдесятників", - акцентували у Довженко-Центрі.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".