На Чернігівщині бульдозерами знищили масове поховання жертв Голодомору

У селі Івківці на Чернігівщині частину цвинтаря із похованнями жертв Голодомору зрівняли зі землею.

Про цей випадок повідомив телеканал "Прилуки".

Селищний голова Роман Ювченко пояснив, що роботи на місці цвинтаря здійснюються за рішенням виконавчого комітету та відповідно до програми благоустрою. Він додав, що в плані територіальної громади ділянка, на якій проводять грейдерування, не вважається кладовищем і роботи з вирубування чагарників та розрівняння землі були проведені саме на частині ділянки старого цвинтаря, яка не містить візуальних ознак будь-яких поховань.

Місцеві мешканці звернулися до селищного голови з проханням зупинити роботи: старожили села знають від своїх рідних про те, що саме в тій частині знаходяться поховання періоду Голодомору. Адже в роки Голодомору над померлими не здійснювалися поховальні обряди за християнською традицією, і захоронення померлих відбувалися в братських могилах.

Згідно з Національною книгою пам'яті, в роки Голодомору в Івківцях загинуло від голоду щонайменше 162 людини, серед них – велика кількість дітей. І це лише ті, чиї імена встановлено. Більшість із загиблих знайшли свій останній спочинок саме тут, на старому кладовищі. Селяни дотепер відвідують могили рідних.

Цвинтар у Івківцях зазначається одним з понад тисячі місць масового поховання на території України в геоінформаційній системі "Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду", яка була створена співробітниками Музею Голодомору ще у 2019 році.

Національний музей Голодомору-геноциду звернувся до Голови Ладанської ТГ та Голови Прилуцької РДА з повідомленням про цінність і важливість збереження цього місця поховання періоду Голодомору, а також з проханням максимально відновити благоустрій меморіальної території та маркувати її.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.