На Чернігівщині бульдозерами знищили масове поховання жертв Голодомору

У селі Івківці на Чернігівщині частину цвинтаря із похованнями жертв Голодомору зрівняли зі землею.

Про цей випадок повідомив телеканал "Прилуки".

Селищний голова Роман Ювченко пояснив, що роботи на місці цвинтаря здійснюються за рішенням виконавчого комітету та відповідно до програми благоустрою. Він додав, що в плані територіальної громади ділянка, на якій проводять грейдерування, не вважається кладовищем і роботи з вирубування чагарників та розрівняння землі були проведені саме на частині ділянки старого цвинтаря, яка не містить візуальних ознак будь-яких поховань.

Місцеві мешканці звернулися до селищного голови з проханням зупинити роботи: старожили села знають від своїх рідних про те, що саме в тій частині знаходяться поховання періоду Голодомору. Адже в роки Голодомору над померлими не здійснювалися поховальні обряди за християнською традицією, і захоронення померлих відбувалися в братських могилах.

Згідно з Національною книгою пам'яті, в роки Голодомору в Івківцях загинуло від голоду щонайменше 162 людини, серед них – велика кількість дітей. І це лише ті, чиї імена встановлено. Більшість із загиблих знайшли свій останній спочинок саме тут, на старому кладовищі. Селяни дотепер відвідують могили рідних.

Цвинтар у Івківцях зазначається одним з понад тисячі місць масового поховання на території України в геоінформаційній системі "Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду", яка була створена співробітниками Музею Голодомору ще у 2019 році.

Національний музей Голодомору-геноциду звернувся до Голови Ладанської ТГ та Голови Прилуцької РДА з повідомленням про цінність і важливість збереження цього місця поховання періоду Голодомору, а також з проханням максимально відновити благоустрій меморіальної території та маркувати її.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.