На Чернігівщині бульдозерами знищили масове поховання жертв Голодомору

У селі Івківці на Чернігівщині частину цвинтаря із похованнями жертв Голодомору зрівняли зі землею.

Про цей випадок повідомив телеканал "Прилуки".

Селищний голова Роман Ювченко пояснив, що роботи на місці цвинтаря здійснюються за рішенням виконавчого комітету та відповідно до програми благоустрою. Він додав, що в плані територіальної громади ділянка, на якій проводять грейдерування, не вважається кладовищем і роботи з вирубування чагарників та розрівняння землі були проведені саме на частині ділянки старого цвинтаря, яка не містить візуальних ознак будь-яких поховань.

Місцеві мешканці звернулися до селищного голови з проханням зупинити роботи: старожили села знають від своїх рідних про те, що саме в тій частині знаходяться поховання періоду Голодомору. Адже в роки Голодомору над померлими не здійснювалися поховальні обряди за християнською традицією, і захоронення померлих відбувалися в братських могилах.

Згідно з Національною книгою пам'яті, в роки Голодомору в Івківцях загинуло від голоду щонайменше 162 людини, серед них – велика кількість дітей. І це лише ті, чиї імена встановлено. Більшість із загиблих знайшли свій останній спочинок саме тут, на старому кладовищі. Селяни дотепер відвідують могили рідних.

Цвинтар у Івківцях зазначається одним з понад тисячі місць масового поховання на території України в геоінформаційній системі "Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду", яка була створена співробітниками Музею Голодомору ще у 2019 році.

Національний музей Голодомору-геноциду звернувся до Голови Ладанської ТГ та Голови Прилуцької РДА з повідомленням про цінність і важливість збереження цього місця поховання періоду Голодомору, а також з проханням максимально відновити благоустрій меморіальної території та маркувати її.

 

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.