АНОНС: Публічна лекція "Жіноче обличчя селянського спротиву: роль жінок у масових селянських виступах доби суцільної колективізації та Голодомору"

Музей Голодомору запрошує на публічну лекцію історикині Наталі Романець "Жіноче обличчя селянського спротиву: роль жінок у масових селянських виступах доби суцільної колективізації та Голодомору".

Однією із форм селянського опору доби суцільної колективізації та Голодомору стали масові заворушення, в яких головну роль відігравали жінки. У документах тієї доби їх називали по-різному: "бабськими бунтами", заколотами, волинками. За неповними даними ОДПУ, в 1930 році в СРСР було зафіксовано більше 3700 жіночих масових виступів, в усіх інших заворушеннях жінки становили більшість або значну частину учасників.

В Україні жіночий спротив був наймасштабнішим: упродовж лютого–березня 1930 року відбулося 2 тисячі масових жіночих виступів. Для сталінського режиму активна участь "слабкої статті" в акціях спротиву "соціалістичним перетворенням на селі" стала неприємною несподіванкою, що призвело до тривалого замовчування цього феномену. Представники влади, презирливо називаючи масові виступи селянок "бабськими бунтами", прагнули нівелювати їхню значущість як акцій антиколгоспного спротиву, деполітизувати їхню сутність, довести ірраціональність дій їхніх учасниць – нібито "темних", відсталих жінок, які керувалися винятково емоціями.

Проте, насправді, причини і зміст жіночого спротиву були іншими. Як слушно зазначає канадська дослідниця Лінн Віола, "протест селянок був безпосередньою відповіддю на проведення руйнівної за своїми наслідками політики держави", яка загрожувала не лише добробуту, але й існуванню їхніх родин, що засвідчили події 1932–1933 рр.

Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок про це розповість провідний науковий співробітник Музею Голодомору, доктор історичних наук Наталя Романець.

Коли: 6 березня, о 16:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3)

Вартість: вхід за ціною квитка до музею (30 грн, студенти та пенсіонери – 20 грн)

Щоб взяти участь зареєструйтеся.

 

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.