В Ізраїлі встановили перший пам'ятник жертвам Голодомору

В Єрусалимі в Саду Троянд встановили перший в Ізраїлі пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Про це повідомила директорка Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак.

Авторкою монументу є канадська мисткиня українського походження Людмила Темертей. Інший пам`ятник авторства Темертей, майже ідентичний єрусалимському, було встановлено 41 рік тому в канадському Едмонтоні. 

Наразі Музей Голодомору встановлює всі деталі цієї події, а саме дату встановлення монумента та чи буде його офіційне відкриття.

"Організаційну тишу дуже добре розумію, адже росіян і вандалів в Ізраїлі немало. Та значення цієї події є максимально великим, а вдячність усім причетним — безмірною", — відзначила Леся Гасиджак.

Варто зазначити, що влада Ізраїлю не визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.

 

Мої парламентські вибори: 1990 рік

«…Отрицательное воздействие на обстановку в городе Житомире имели выступления участников республиканского фестиваля «Червона рута», концерты которого проходили 10-11 февраля в Облмуздрамтеатре. В программе, выступлениях пропогандировалась идея «самостоятельной Украины»… - КГБ сигналізувало «нагору» про ситуацію в Житомирі.

Влад Троїцький: «В Україні починає формуватися традиція усвідомлення генезису»

Інтерв’ю з театральним режисером Владом Троїцьким для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.

Вінстон Черчилль: "Совєтська загроза вже замінила собою нацистського ворога…"

На тлі 80-ї річниці завершення Другої світової війни варто згадати про одну з ключових постатей тих подій – прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Спенсера Черчилля – харизматичного політика, який понад усе в своєму житті нероздільно й повсякчас дбав про свій власний престиж та престиж Великої Британії, а перемогу над її ворогами вважав своєю власною справою, зумівши реалізувати з блискавичною енергійністю свою дитячу мрію – за умови можливості мати два життя – одне прожити як політик, друге – як воєначальник.