АНОНС: Публічний діалог "Життя після життя. Особисті книжкові колекції в українських культурних інституціях"

У рамках заходу відбудеться передача колекції доктора юридичних наук, дипломата, автора правової оцінки голодомору як геноциду, колишнього співробітника Національного музею Голодомору-геноциду Володимира Василенка до музейної книгозбірні.

Яка доля особистих книжкових колекцій після смерті їхніх власників? Чи можливе "життя" приватних книжкових зібрань після смерті господарів? Як культурні інституції працюють з переданими колекціями книг? Над цими й іншими питаннями будемо розмірковувати й ділитись досвідом разом зі спікерами:

Леся Василенко – юристка, правозахисниця, громадська та політична діячка, депутатка Верховної Ради України IX скликання, донька Володимира Василенка;

Ольга Пацеля – хранителька книгозбірні Національного музею голодомору-геноциду;

Ігор Степурін – виконавчий директор Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, співзасновник Благодійного фонду "Бібліотечна країна", видавець;

Євгенія Кравчук – депутатка Верховної Ради України IX скликання, заступник голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики;

Олег Сербін – генеральний директор Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, доктор наук із соціальних комунікацій, кандидат історичних наук;

Лілія Правовєрова – завідувач відділу депозитарного зберігання наукових фондів Національної наукової медичної бібліотеки України;

Світлана Старовойт – виконувачка обов'язків директора Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті, кандидатка історичних наук.

Модератор: Андрій Іванець – провідний науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду, кандидат історичних наук.

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

Коли: 15 квітня о 17:00

Де: Національний музей Голодомору-геноциду (Київ, вул. Лаврська, 3)

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.