Музей Голодомору закликає впорядкувати місця масових поховань жертв Голодомору

Музей Голодомору закликає місцеві органи влади впорядкувати місця масових поховань жертв Голодомору до поминальних днів.

Після Великодня у поминальні дні українці традиційно навідуються до могил своїх рідних, щоб вшанувати їхню пам'ять, згадати тих, хто вже відійшов у вічність.Водночас на більшості старих кладовищ є могили, до яких ніхто не прийде.

"В цих могилах не ховали за християнським обрядом і над ними не ставили хрестів, бо було заборонено; мертвих тут не оплакували, бо живі не мали на це сил; їх роками не згадували, бо про них змушували забути. Так комуністичний режим намагався приховати масштаби вчиненого злочину геноциду та стерти з народної пам'яті будь-яку згадку про його жертв. Йдеться про місця масових поховань жертв Голодомору – спільні могили тих, у кого забрали і хліб, і життя, і вічний спокій", - йдеться у звернені.

Музей Голодомору звертається до органів місцевого самоврядування та всіх небайдужих із проханням упорядкувати до поминальних днів місця масових поховань жертв Голодомору на території громад. А також подбати про вже встановлені на кладовищах меморіальні знаки і хрести.

"Сьогодні наш обов'язок як нащадків, як представників української нації, що пережила найстрашніший злочин проти людяності – геноцид, дбати про масові поховання. Адже це місця нашого спільного болю і спільної відповідальності. Бо нацією нас робить наша спільна історія, а сильними – знання правди та пам`ять. Будьмо нацією, яка пам'ятає…", - наголошують у Музеї Голодомору.

 

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".