Музей Голодомору закликає впорядкувати місця масових поховань жертв Голодомору

Музей Голодомору закликає місцеві органи влади впорядкувати місця масових поховань жертв Голодомору до поминальних днів.

Після Великодня у поминальні дні українці традиційно навідуються до могил своїх рідних, щоб вшанувати їхню пам'ять, згадати тих, хто вже відійшов у вічність.Водночас на більшості старих кладовищ є могили, до яких ніхто не прийде.

"В цих могилах не ховали за християнським обрядом і над ними не ставили хрестів, бо було заборонено; мертвих тут не оплакували, бо живі не мали на це сил; їх роками не згадували, бо про них змушували забути. Так комуністичний режим намагався приховати масштаби вчиненого злочину геноциду та стерти з народної пам'яті будь-яку згадку про його жертв. Йдеться про місця масових поховань жертв Голодомору – спільні могили тих, у кого забрали і хліб, і життя, і вічний спокій", - йдеться у звернені.

Музей Голодомору звертається до органів місцевого самоврядування та всіх небайдужих із проханням упорядкувати до поминальних днів місця масових поховань жертв Голодомору на території громад. А також подбати про вже встановлені на кладовищах меморіальні знаки і хрести.

"Сьогодні наш обов'язок як нащадків, як представників української нації, що пережила найстрашніший злочин проти людяності – геноцид, дбати про масові поховання. Адже це місця нашого спільного болю і спільної відповідальності. Бо нацією нас робить наша спільна історія, а сильними – знання правди та пам`ять. Будьмо нацією, яка пам'ятає…", - наголошують у Музеї Голодомору.

 

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.