Музей Голодомору закликає впорядкувати місця масових поховань жертв Голодомору

Музей Голодомору закликає місцеві органи влади впорядкувати місця масових поховань жертв Голодомору до поминальних днів.

Після Великодня у поминальні дні українці традиційно навідуються до могил своїх рідних, щоб вшанувати їхню пам'ять, згадати тих, хто вже відійшов у вічність.Водночас на більшості старих кладовищ є могили, до яких ніхто не прийде.

"В цих могилах не ховали за християнським обрядом і над ними не ставили хрестів, бо було заборонено; мертвих тут не оплакували, бо живі не мали на це сил; їх роками не згадували, бо про них змушували забути. Так комуністичний режим намагався приховати масштаби вчиненого злочину геноциду та стерти з народної пам'яті будь-яку згадку про його жертв. Йдеться про місця масових поховань жертв Голодомору – спільні могили тих, у кого забрали і хліб, і життя, і вічний спокій", - йдеться у звернені.

Музей Голодомору звертається до органів місцевого самоврядування та всіх небайдужих із проханням упорядкувати до поминальних днів місця масових поховань жертв Голодомору на території громад. А також подбати про вже встановлені на кладовищах меморіальні знаки і хрести.

"Сьогодні наш обов'язок як нащадків, як представників української нації, що пережила найстрашніший злочин проти людяності – геноцид, дбати про масові поховання. Адже це місця нашого спільного болю і спільної відповідальності. Бо нацією нас робить наша спільна історія, а сильними – знання правди та пам`ять. Будьмо нацією, яка пам'ятає…", - наголошують у Музеї Голодомору.

 

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.