Владу закликають визнати депортації українців Закерзоння злочином комуністичного режиму

Громадські організації, котрі об'єднують депортованих українців та їх нащадків, неодноразово звертались до вищих органів державної влади України з проханням визнати на державному рівні їх депортованими, як це було справедливо зроблено стосовно депортації радянським комуністичним режимом в 1944 році кримських татар.

 
Меморіальний комплекс "Вічної_Слави" у Луцьку

В 2024 році минуло 80 років від початку масових депортацій українців з споконвічних українських етнічних територій: Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Західної Бойківщини (разом – Закерзоння) у підсовецьку Україну в 1944-1951 роках.

Депортації за національною та релігійною ознаками понад 900 тисяч українців-громадян довоєнної Польщі з Закерзоння до СРСР та на північний-захід Польщі в кілька етапів в 1944-1951 рр., були організовані тогочасними тоталітарними комуністичними польським і радянським режимами і супроводжувались політичними репресіями, знищенням матеріальних і духовних слідів тисячолітнього життя наших предків на своїх споконвічних етнічних територіях, антиукраїнським терором, спаленням десятків українських сіл, масовими жорстокими вбивствами їх мешканців.

 
Закерзоння, 1934 рік
ЦДІАЛ 742-1-802 Кубійович

В результаті депортацій було практично ліквідоване українське населення на Закерзонні, зруйновано духовну й матеріальну культуру найзахіднішої гілки українства.

Сьогодні на місці багатьох українських сіл можна побачити тільки руїни, закинуті кладовища та понівечені могили. Тяжкою є не лише втрата отчого краю, але ще боліснішою є втрата своїх рідних, які були безневинно вбиті й до цього часу не поховані за християнським звичаєм.

В День пам'яті українців — жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944—1951 роках, який запроваджений Постановою Верховної Ради України в 2018 році та відзначається щорічно у другу неділю вересня, в храмах проводяться поминальні богослужіння, товариствами організовуються Віче пам'яті, покладання квітів до пам'ятників депортованим і репресованим та інші пам'ятні заходи.

Громадські організації, котрі об'єднують депортованих українців та їх нащадків, неодноразово звертались до вищих органів державної влади України з проханням визнати на державному рівні їх депортованими, як це було справедливо зроблено стосовно депортації радянським комуністичним режимом в 1944 році кримських татар.

Волинське обласне ветеранське громадсько-культурне товариство "Холмщина" своїм листом від 19.10.2024 року вчергове звернулось до Верховної Ради України з вимогою нарешті прийняти в другому читанні законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944-1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки № 2038 від 03.09.2019 (ініціатори законопроекту: Рубльов Вячеслав (Волинська обл.), Стернійчук Валерій (Волинська обл.), Саламаха Орест (Львівська обл.), Юрченко Олександр (м.Київ), Констанкевич Ірина (Волинська обл.), Гузь Ігор (Волинська обл.), Батенко Тарас (Львівська обл.)).

 
 

22 січня 2025 року, в чергову річницю Злуки ЗУНР і УНР, Європейський Парламент прийняв Резолюцію №2024/2988(RSP) щодо дезінформації та історичних фальсифікацій Росії для виправдання її агресивної війни проти України, в якій серед всього висловив "побажання, щоб ЄС та його держави-члени сприяли кращому знанню та розумінню людських страждань європейців, заподіяних радянським режимом протягом 20-го століття; у зв'язку з цим закликає до пам'яті та поваги до жертв радянських злочинів, таких як масові депортації, в тому числі кримськотатарського народу та з країн Балтії…".

Закликаємо громадськість долучитись до звернення та поширювати інформацію про трагедію найзахіднішої гілки українства, представники якої зберігали свою національну, релігійну та громадянську ідентичність протягом сотень років всупереч асиміляційним зусиллям тоталітарних держав, що панували на Закерзонні.

Олексій Мустафін: Джозеф Маккарті та «Червоний переляк»

"Червоний переляк" почався у 1947-му. Коли американські очільники і керівництво спецслужб – доволі несподівано для себе – з'ясували, що державні структури Сполучених Штатів насичені чи навіть перенасичені іноземними агентами. І з'ясували не так завдяки самим спецслужбам, як тим самим агентам, деякі з яких вирішили "змінити фронт" та поділитися наявною в них інформацією.

Олена Лівіцька: Список під моїми вікнами

89 прізвищ убитих у селі Черничі, за яких я щоразу молюся.

Олексій Мустафін: Надати надію. Як США врятували Росію від голоду

10 лютого 1992 року розпочалася операція «Надай надію» з постачання гуманітарної допомоги Росії та іншим державам, що постали на місці СРСР. Лише за один цей день дваднадцять американських літаків, які базувалися в Туреччині та Німеччині, перекинули до півтисячі тон вантажів – переважно продовольства та ліків до Москви, Петербурга та столиць ще десяти країн, яким у Вашингтоні вирішили надати термінову допомогу. До кінця лютого обсяг допомоги перевищив дві тисячі тон.

Ярослав Кравченко : "Скорбота. Голод на Україні". Пам’яті художника-бойчукіста Охріма Кравченка

Восени 1933-го, після першого заслання до Котласу, Охрім Кравченко повернувся в Україну. Проживати у Києві заборонили, тому поїхав у рідні Кищенці – і не впізнав: "Село заросло бур'янами, коло хат ніякої огорожі, нема ні стаєнь, ні клунь, ні хлівів – усе попалили взимку. Аж страшно стало. По вулиці ні живої душі – собак поїли, котів поїли… Батька не застав – помер з голоду…"