У Празі до сторіччя українського музею в сенаті відкрили виставку

30 травня у Сенаті Чеської Республіки відбулося урочисте відкриття ювілейної виставки, присвяченої 100-річчю одного з перших українських музейних проєктів у Європі — Музею визвольної боротьби України в Празі.

Найвизначніша українська установа в Чехії – Музей визвольної боротьби України в Празі — 14 лютого 1945 року не пережив бомбардування. Музей діяв у Празі в 1925–1948 роках. Заснований з ініціативи українських емігрантів, які жили в Чехословаччині після поразки Української революції 1917–1921 років, отримав підтримку уряду Томаша Ґарріґа Масарика. Першу виставку відкрили 1 липня 1925. На зібрані серед українців кошти 1938 було придбано власний будинок, де з травня 1939 розмістився музей на вулиці Гориміровій 6, празький район Нусле. 

Ініціатори і лідери справи – видатні українські державні діячі, вчені, дипломати Дмитро Антонович, Степан Сірополко, Євген Вировий, Іван Горбачевський, генерал Михайло Омелянович-Павленко, Симон Наріжний. Фундатори Української академії мистецтв: Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек, Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. 

Продовж двох десятиліть Музей здобув вагу важливого центру українського культурного, наукового, громадського життя не тільки в Чехословаччині, але й в Європі.

"Твори українського образотворчого мистецтва, які пережили бомбардування Праги 1945 року, коли був зруйнований український музей, досі маловідомі широким колам як українських, так і чеських шанувальників мистецтва. Тому цією виставкою починаємо знайомити чеську і українську громадськість з надбанням і культурною спадщиною України в Празі", — повідомила Ярина Ясиневич, культурна менеджерка, кураторка, керівниця програм РФУ. 

В експозиції представлені унікальні архівні матеріали та мистецькі роботи, що ілюструють безперервність українського культурного процесу, а також артефакти із сучасної війни за незалежність, в якій Росія нещадно атакує культурну спадщину та ідентичність України. 

"Сто років — це не лише поважний ювілей, а й свідчення тривалої праці задля збереження пам'яті про нашу боротьбу за незалежність. Заснований емігрантами, які не змирилися з утратою державності, музей став духовним притулком для тих, хто плекав ідею вільної України. Ця виставка — це міст між поколіннями, свідчення стійкості наших традицій", — відкрив урочистості Ростислав Прокопюк, директор Українського інституту в Празі. 

Виставка до 100-річчя заснування Музею визвольної боротьби України в Празі працюватиме впродовж червня у галереї Vrtbovská zahrada. Вхід на виставку вільний.

Урочисте відкриття виставки для широкої громадськості відбудеться 1 червня, о 13:00. 

 

Теми

Айше Сеітмуратова. Депортована з Криму, засуджена, не переможена

Вона – одна з символів новітньої історії кримських татар, історик, журналістка. За участь у національному русі киримли була двічі засуджена. Під загрозою третього арешту виїхала з Радянського Союзу, але боротьби за свій народ не припинила. Багато років була була голосом депортованого народу, працюючи на "ворожих радіологосах" (рос).

Російська православна церква і КДБ: факти

Існує думка, що нинішні проблеми в Російської православної церкви пов'язані винятково ключно з особистістю її патріарха Кирила Гундяєва, і якщо його не стане, то все у Московському патріархаті може змінитися на краще. Однак, чи це дійсно так? Чи справді проблеми цілої системи зосереджені в одній людині? Очевидно, що РПЦ переживає глибоку кризу. Але якими є її суть і причини?

Операція "Ставка". Невідомі документи щодо убивства в Роттердамі

23 травня 1938-го співробітник нквс срср Павло Судоплатов за вказівкою сталіна скоїв у Роттердамі вбивство лідера ОУН Євгена Коновальця. Нові документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України проливають світло на окремі невідомі епізоди тієї операції і дають змогу знайти відповіді на запитання, чи підозрювали провідні діячі ОУН, що Павло Судоплатов і агент "Лебедь" опинилися в їхньому середовищі не випадково, а діяли за завданням нквс.

"Він уявляв себе на морі Нельсоном, а на суші - Наполеоном..." Мозаїчний образ Вінстона Черчилля

Постать Вінстона Черчилля відома більшості вже у статусі прем'єр-міністра Великої Британії воєнного часу Другої світової війни як непохитного національного лідера, який, прагнучи врятувати свою країну – врятував світ від "брунатної чуми". Однак від першого обрання в Парламент 1900 року і до кульмінаційного виголошення славнозвісних слів у травні 1940 року: "Я не можу запропонувати вам нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту", минуло майже півстоліття.