У Києві вручили відзнаки Симона Петлюри-2025

Нагородження відбулося 31 травня у межах щорічного фестивалю "Журналістська весна. 2025" у Навчально-науковому інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Відзнаки Симона Петлюри 2025 року отримали:

Бурда Славко — публіцист, редактор, громадський діяч, президент Українського культурно-просвітного товариства "Кобзар", організатор українського життя у Хорватії (Загреб, Хорватія);

Кочерга Микола — Президент Фундації Симона Петлюри (Чикаго, США);

Панченко Олександр — журналіст, дослідник, науковець. Автор і упорядник книг споминів і збірок статей про визначних діячів українського національно-визвольного руху, приват-доцент Українського Вільного Університету (Полтава);

Череватий Сергій — журналіст, генеральний директор Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ", полковник ЗСУ;

Юрчишин Ярослав — громадський та політичний діяч, голова Комітету  Верховної Ради України з питань свободи слова, спікер Форуму Вільних Держав Постросії (Київ).

Відзнака Симона Петлюри — нагорода, яка відзначає діяльність журналістів, видавців, доброчинців за вагомий внесок у державотворення і захист України, високу професійну майстерність, сприяння розбудові української журналістики і держави. До Ради засновників відзнаки, яка визначає лавреатів, увійшли: Конфедерація журналістських організацій України, Меморіальний фонд Симона Петлюри з Чикаго та Міжнародний культурний центр "Сяйво". Вперше відзнаку вручили у 2021 році.

 

Роман Шухевич. Останній звіт Головнокомандувача УПА

В архіві Служби зовнішньої розвідки України знайдено рукописний варіант останнього звіту Головного командира УПА Романа Шухевича. Аналіз цього звіту та інших розсекречених документів НКВД/МГБ УРСР засвідчує, що Головнокомандувач повстанців не мав жодних ілюзій з приводу того, як має постати вільна і незалежна Україна, а саме – силою зброї у запеклій боротьбі з московитами.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.