АНОНС: Всеукраїнський науковий семінар "Міграції в епоху Голодому як інструмент соціальної інженерії"

26 червня у Києві відбудеться Всеукраїнський науковий семінар "Міграції в епоху Голодому як інструмент соціальної інженерії".

Під соціальною інженерію в контексті цього семінару розуміються дії влади, спрямовані на зміну установок, соціальної поведінки та соціальної структури населення. Соціальна інженерія може здійснюватися з використанням різних інструментів – пропаганди, використання науки, культури, засобів масової інформації тощо. Одним з дієвих інструментів є також і міграційна політика.

Міграційні процеси класифікуються за різними ознаками. Міграція населення може бути добровільною, вимушеною, примусовою. Вимушена міграція має своєю причиною створення владою таких умов, коли проживання на своїй території стає неможливим або неприйнятним. Примусова міграція реалізовується шляхом депортації. В своїй основі міграція може мати економічні, політичні, етнічні причини (чинники).

Свідоме вбивство голодом, Голодомор – одна з ланок геноцидних дій совєтської імперської влади в Україні. Використання владою міграцій у різний спосіб (у першій половині 1930-х років – депортація "куркулів", у 1937–1938 рр. – родичів розстріляних "ворогів народу" або "політично неблагодійних елементів", за етнічною ознакою) стало ще одним механізмом цього злочину.

В епоху Голодомору примусові переселення відбувались або у табори, або на заслання за межі України. Одночасно вживались заходи і для заборони міграції українців: людей, які виїздили в пошуках їжі, повертали на місця постійного проживання, чим прирікали їх на смерть. З іншого боку, мали місце спроби завезення в УСРР населення з інших республік Совєтського Союзу. Усі ці дії були спрямовані на зміну соціальної та етнічної структури населення/зміну соціальної поведінки.

У фокусі наукового семінару – міграції в епоху Голодомору як інструмент соціальної інженерії. Дискусія охоплюватиме, однак не обмежуватиметься такими питаннями:

– примусова міграція як інструмент зміни соціальної структури населення: теоретико-методологічний аспект;
– совєтська міграційна політика епохи Голодомору: джерелознавчий, історіографічний аспекти;
– особливості, наслідки вимушеної/примусової міграції з УСРР на початку 1930-х рр.;
– примусові переміщення українського населення напередодні Другої світової війни;
– вплив міграцій епохи Голодомору на соціодемографічні, соціокультурні зміни українського суспільства.

Організатори: Інститут історії України НАН України, Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), Науково-освітній консорціум Голодомору при Канадському інституті українських студій Альбертського університету

Коли: 26 червня, 10:00

Підключитися до конференції Zoom можна за посиланням. Ідентифікатор конференції: 896 1479 1755. Код доступу: 323879

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.