АНОНС: Всеукраїнський науковий семінар "Міграції в епоху Голодому як інструмент соціальної інженерії"

26 червня у Києві відбудеться Всеукраїнський науковий семінар "Міграції в епоху Голодому як інструмент соціальної інженерії".

Під соціальною інженерію в контексті цього семінару розуміються дії влади, спрямовані на зміну установок, соціальної поведінки та соціальної структури населення. Соціальна інженерія може здійснюватися з використанням різних інструментів – пропаганди, використання науки, культури, засобів масової інформації тощо. Одним з дієвих інструментів є також і міграційна політика.

Міграційні процеси класифікуються за різними ознаками. Міграція населення може бути добровільною, вимушеною, примусовою. Вимушена міграція має своєю причиною створення владою таких умов, коли проживання на своїй території стає неможливим або неприйнятним. Примусова міграція реалізовується шляхом депортації. В своїй основі міграція може мати економічні, політичні, етнічні причини (чинники).

Свідоме вбивство голодом, Голодомор – одна з ланок геноцидних дій совєтської імперської влади в Україні. Використання владою міграцій у різний спосіб (у першій половині 1930-х років – депортація "куркулів", у 1937–1938 рр. – родичів розстріляних "ворогів народу" або "політично неблагодійних елементів", за етнічною ознакою) стало ще одним механізмом цього злочину.

В епоху Голодомору примусові переселення відбувались або у табори, або на заслання за межі України. Одночасно вживались заходи і для заборони міграції українців: людей, які виїздили в пошуках їжі, повертали на місця постійного проживання, чим прирікали їх на смерть. З іншого боку, мали місце спроби завезення в УСРР населення з інших республік Совєтського Союзу. Усі ці дії були спрямовані на зміну соціальної та етнічної структури населення/зміну соціальної поведінки.

У фокусі наукового семінару – міграції в епоху Голодомору як інструмент соціальної інженерії. Дискусія охоплюватиме, однак не обмежуватиметься такими питаннями:

– примусова міграція як інструмент зміни соціальної структури населення: теоретико-методологічний аспект;
– совєтська міграційна політика епохи Голодомору: джерелознавчий, історіографічний аспекти;
– особливості, наслідки вимушеної/примусової міграції з УСРР на початку 1930-х рр.;
– примусові переміщення українського населення напередодні Другої світової війни;
– вплив міграцій епохи Голодомору на соціодемографічні, соціокультурні зміни українського суспільства.

Організатори: Інститут історії України НАН України, Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), Науково-освітній консорціум Голодомору при Канадському інституті українських студій Альбертського університету

Коли: 26 червня, 10:00

Підключитися до конференції Zoom можна за посиланнямІдентифікатор конференції: 896 1479 1755. Код доступу: 323879

 

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".