"Нацист" і "прихильник Гітлера". Росіяни атакують нового керівника УІНП Олександра Алфьорова

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зафіксував інформаційну атаку на історика Олександра Алфьорова, призначеного на посаду директора Українського інституту національної пам’яті.

Про це повідомили у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

За період 27 червня – 1 липня інструментами моніторингу виявлено майже 1 тисячу публікацій про призначення нового директора УІНП. Щонайменше 511 з них (тобто, понад 50%) ‒ містять облудні звинувачення Алфьорова у прихильності до нацистської ідеології і симпатіях до Адольфа Гітлера. 

Понад 300 з цих публікацій розміщено на російськомовних ресурсах, орієнтованих на аудиторію у РФ, Білорусі, Молдові, Казахстані та Україні, зокрема на тимчасово окупованих територіях. Решта (понад 200) виявлених публікацій розмістили російські та проросійські ресурси, що намагаються вплинути на аудиторії у США, країнах Європи, Африки та Латинської Америки. 

Базовий текст російською для подальших публікацій різними мовами було розміщено на Telegram-каналі "Украина.ру" увечері 27 червня. У публікації Алфьорова називають "нацистом", тому що він служив у полку "Азов"  Національної гвардії та Третій окремій штурмовій бригаді Збройних сил України (які російська пропаганда традиційно називає "нацистськими формуваннями").

"Украина.ру" ‒ це Telegram-канал однойменного російського державного ЗМІ, що входить до холдингу "Россия сегодня". Також в атаці були залучені й інші державні медіа, зокрема RT (Russia Today). 

Атака на Олександра Алфьорова є компонентою тривалої інформаційної операції РФ, спрямованої на дискредитацію України через поширення наративу про "український (нео)нацизм". Складником цієї операції є демонізація військових підрозділів, таких як "Азов" і 3-тя ОШБр. 

Сам Олександр Алфьоров пояснює, що інформаційна атака - це частина інформаційної війни. "Що важливо розуміти: Росія боїться історичної правди. Росія боїться Українського інституту національної пам'яті, який протидіє її брехливим імперським наративам. Росія боїться всього, що формує українську ідентичність і свідомість. Тому й атакує.Ми й далі будемо говорити правду. Ми й далі будемо ламати імперські міфи, називати речі своїми іменами й виводити на світло історичні факти — такими, якими вони є. Історична пам'ять — це теж фронт. І ми його тримаємо".

 

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.