"Нацист" і "прихильник Гітлера". Росіяни атакують нового керівника УІНП Олександра Алфьорова

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зафіксував інформаційну атаку на історика Олександра Алфьорова, призначеного на посаду директора Українського інституту національної пам’яті.

Про це повідомили у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

За період 27 червня – 1 липня інструментами моніторингу виявлено майже 1 тисячу публікацій про призначення нового директора УІНП. Щонайменше 511 з них (тобто, понад 50%) ‒ містять облудні звинувачення Алфьорова у прихильності до нацистської ідеології і симпатіях до Адольфа Гітлера. 

Понад 300 з цих публікацій розміщено на російськомовних ресурсах, орієнтованих на аудиторію у РФ, Білорусі, Молдові, Казахстані та Україні, зокрема на тимчасово окупованих територіях. Решта (понад 200) виявлених публікацій розмістили російські та проросійські ресурси, що намагаються вплинути на аудиторії у США, країнах Європи, Африки та Латинської Америки. 

Базовий текст російською для подальших публікацій різними мовами було розміщено на Telegram-каналі "Украина.ру" увечері 27 червня. У публікації Алфьорова називають "нацистом", тому що він служив у полку "Азов"  Національної гвардії та Третій окремій штурмовій бригаді Збройних сил України (які російська пропаганда традиційно називає "нацистськими формуваннями").

"Украина.ру" ‒ це Telegram-канал однойменного російського державного ЗМІ, що входить до холдингу "Россия сегодня". Також в атаці були залучені й інші державні медіа, зокрема RT (Russia Today). 

Атака на Олександра Алфьорова є компонентою тривалої інформаційної операції РФ, спрямованої на дискредитацію України через поширення наративу про "український (нео)нацизм". Складником цієї операції є демонізація військових підрозділів, таких як "Азов" і 3-тя ОШБр. 

Сам Олександр Алфьоров пояснює, що інформаційна атака - це частина інформаційної війни. "Що важливо розуміти: Росія боїться історичної правди. Росія боїться Українського інституту національної пам'яті, який протидіє її брехливим імперським наративам. Росія боїться всього, що формує українську ідентичність і свідомість. Тому й атакує.Ми й далі будемо говорити правду. Ми й далі будемо ламати імперські міфи, називати речі своїми іменами й виводити на світло історичні факти — такими, якими вони є. Історична пам'ять — це теж фронт. І ми його тримаємо".

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.