У Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь діяча УНР Юрія Колларда

За ініціативи Українського інституту національної пам’яті у Полтаві відкрили меморіальну дошку на пошану громадського та політичного діяча, співзасновника Революційної української партії (РУП), міністра шляхів і транспорту Української Народної Республіки (УНР), співзасновника Легії українських націоналістів Юрія Колларда.

Про це повідомив представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Відкриття дошки у Полтавському політехнічному коледжі присвятили Дню захисників України, 125-річчю від створення РУП, до котрої належав Коллард, а також 150-річчю від дня його народження.

"Юрій Коллард — дуже потужний управлінець, залізничник. У часи Української Центральної Ради він керував управлінням залізниць на Поліссі, при Гетьманаті Павла Скоропадського, 1918 році, працював у департаменті залізниць, а вже при Директорії УНР, яку очолював наш земляк Симон Петлюра, — очолив Міністерство шляхів і залізниць. Опікувався створенням бронепоїздів для Армії УНР", -  наголосив Олег Пустовгар.

Юрій Коллард народився 2 січня 1875 року на Полтавщині. Середню освіту здобув у Полтавському Олександрівському училищі, де долучився до українського національного руху. Вищу освіту, зокрема диплом інженера-технолога отримав у Харківському Технологічному інституті. Восени 1897 року став співзасновником "Харківської Української студентської громади". Ця організація на початку 1900 року стала родоначальницею РУП.

Ведучи активну Після загарбання УНР ленінською росією опинився на еміграції, у Чехословаччині. У цій країні був заступником голови Центральної управи Української Громади й одним із керівників Союзу визволення України та фундаторів Легії українських націоналістів. До 1939 року опікувався місцевою Студентською Громадою та іншими суспільно-громадськими організаціями української еміґрації в Чехословаччині.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.