Відкрито доступ до колекції фотографій з Фонду Степана Ріпецького, що зберігається в архіві НТШ в Америці

Фотоархів "Легіон Українських Січових Стрільців" відкрив доступ до великої колекції фотографій з Фонду Степана Ріпецького, що зберігається в архіві Наукового Товариства імені Шевченка в Америці.

Про це повідомив автор проєкту Василь Лопух.

Василь Лопух зазначив, що підготовка фонду до публікації зайняла тривалий час. Зокрема через узгодження з донором питання відповідальності за можливе недобросовісне використання офіційних архівних матеріалів.

"Ми вже стикалися з такими ситуаціями після відкриття фонду архіву Українського Музею та Бібліотеки у Стемфорді, коли деякі видання публікували архівні фото без зазначення архіву та фонду. Нам довелося докласти значних зусиль, щоб медіа виправили свої матеріали, і, на жаль, не всі поставилися з розумінням", - розповів автор проєкту.

Головна вимога донорів, які дозволили опублікувати ці фотографії на вебсторінці відкритого фотоархіву "Легіон Українських Січових Стрільців", — обов'язково зазначати повну назву первинного джерела при використанні зображень.

"Це не лише правило — це культура роботи з архівними матеріалами. Ми створили цей вебсайт, щоб кожен міг дізнатися більше про історію Легіону Українських Січових Стрільців та їхній бойовий шлях", - наголошує Василь Лопух.

Кожна фотографія містить у своєму профілі всю інформацію про архів і фонд. Щоб переглянути ці дані, натисніть на літеру "і" під фотографією. Фотографії з архіву НТШ-А позначені абревіатурою NTSh, номером коробки (Box №) та реєстраційним номером кліше (наприклад: NTSh_Box_2-16). Іноді зображення мають однаковий номер, але одне з них містить додатковий індекс "F" — це означає, що поряд із кліше збереглася окрема фотографія. Часто саме фотографія має кращу якість, адже кліше могли бути пошкоджені.

Фонд Степана Ріпецького містить:

- 259 фотографій, згрупованих за регіонами бойових дій;

- 488 — за роками;

- 367 — авторські;

- 586 — без уточненої інформації.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.