IN MEMORIAM: Відійшов у вічність дослідник історії УПА Петро Содоль

31 грудня 2025-го у віці 90 років помер Петро Содоль — дослідник історії УПА, пластун, майор армії США, ветеран війни у Вʼєтнамі.

Петро Содоль народився 4 липня 1935 року у селі Миколаївка (нині це Бучацький район Тернопільщини) в родині сотника Армії УНР Петра Содоль-Зілинського. 

У 1944 році разом із батьком потрапив у Західну Німеччину, згодом 1949-го емігрував до США.

Упродовж 1958—1978 років Петро Содоль служив у американській армії. Був учасником війни у В'єтнамі, за військові заслуги нагороджений 2-ма медалями "Пурпурове серце", В'єтнамським хрестом хоробрості, медаллю Бронзової зірки зі знаком V (від Valor - доблесть). У відставку вийшов у чині майора.

Закінчив Національний університет штату Небраска (США), де здобув ступінь бакалавра політичних наук та магістра бібліотекознавства. Сфера його наукових зацікавлень: структура та старшинські кадри Української повстанської армії. З 1983 року працював співробітником Видавничого комітету "Літопис УПА", є упорядником 18-го і 19-го томів. Автор англомовної книги про УПА, перших енциклопедично-довідкових видань з історії УПА "Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник I—II" (1994, 1995) та низки наукових публікацій.

"Мав честь не лише знати його, а й співпрацювати з ним. Петро Содоль був співавтором однієї з найпопулярніших книг Центр Досліджень Визвольного Руху — "Українська Повстанська Армія. Історія нескорених". Саме він зберіг і передав до архіву Центру унікальні матеріали з колекції Миколи Лебедя, які нині доступні онлайн для всіх", - написав історик Володимир В'ятрович на своїй сторінці у Фейсбук.

Петро Содоль — активний член Пласту (курінь УПС "Лісові Чорти"), один із засновників Міжкрайового вишкільного табору "Лісова школа". У 1973-2000 роках був членом Головного проводу "Пласту", активний учасник українського громадського життя у США та в Україні.

 
Петро Содоль

Теми

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.