У Львові відкрили виставку до 120-річчя від дня народження Ніла Хасевича

У Львівському історичному музеї презентували виставку "Ніл Хасевич – відомий і невідомий" до 120-річчя від дня народження графіка, громадського діяча та митця Української Повстанської Армії.

Про це йдеться на сайті Львівської обласної ради.

На виставці демонструють понад 100 графічних робіт Ніла Хасевича з фондової збірки музею. Через виняткову цінність та рідкість оригіналів відвідувачам представлені копії.

"Постать Ніла Хасевича – це приклад того, як у надзвичайно важких і небезпечних умовах можна реалізувати талант та бути максимально корисним своїй спільноті, суспільству й державі, про яку тоді всі тільки мріяли", – наголосив директор Львівського історичного музею Роман Чмелик.

Старша наукова співробітниця Львівського історичного музею й авторка виставки Люба Коваль розповіла, що мистецтво Хасевича було настільки небезпечним для окупантів, що за одну знайдену листівку могли постраждати цілі родини. В радянський час його роботи масово тиражувалися за кордоном – у Канаді, США та Європі, куди їх передавали вояки УПА. Водночас НКВД зберігало графіку Хасевича як доказову базу для репресій.

У 1950-х роках, після виходу альбому про боротьбу українців, радянська влада створила спеціальний підрозділ, який отримав завдання ліквідувати підпільного художника. У 1952 році Ніл Хасевич загинув у криївці разом із побратимами під час бою з окупантами. Місце його поховання досі невідоме.

"Хасевич – митець світового рівня. До війни він мав 35 виставок у містах Європи та Америки. Його роботи виконані у техніці ксилографії – це зворотна різьба на дереві, яка потребує ювелірної точності. Мінімальними інструментами, у криївці, при світлі каганця він створював мініатюрні плакати, карикатури, портрети й цілі серії антирадянської графіки. Саме він сформував візуальний образ українського повстанця", — додала Люба Коваль.

Окрема частина експозиції присвячена бофонам – грошам УПА, які також розробив художник. Представлено й інші матеріали: ескізи печаток, підпільні видання, проєкти нагород і відзначень.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.