Спецпроект

Росія приватизує... князя Рюрика

Де відбудуться урочистості з нагоди 1150-ліття російської державності? Претендентів - три. Києва, слава Богу, серед них немає)

Представники російської громадськості та депутати Державної Думи РФ "озаботились" цікавим історичним питанням - звідки саме прибув у місто Стара Ладога варязький князь Рюрик? Для з'ясування буде скликано спеціальну наукову конференцію. Про це заявила Людмила Губчевська, директор історико-архітектурного музея-заповідника.

Річ у тім, що віднедавна історики, при сприянні Кремля, активно просувають ідею Старої Ладоги, що нині є райцентром у Ленінградській області, як "древньої столиці Русі". Київ, який опинився поза кордонами сучасної Росії, на цю роль підходить не дуже. Задіяно чималі сили та ресурси, щоб довести співгромадянам віднайдення нової столиці.

Раніше "Общественная палата" Ленінградської області звернулась до вищої влади з закликом провести урочистості з нагоди 1150-річчя російської державності саме в Старій Ладозі. На думку археолога Анатолія Кірпічнікова, який посилається на "Повість минулих літ", саме в Ладогу в 862 році прибув князь Рюрик. 

На славу "столиці Древньої Руси" висунули претензії також російські міста Великий Новгород та Ростов Великий.

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».