Спецпроект

Чи убивав Березовський російського тележурналіста?

Засуджений на 20 років за організацію убивства депутата Державної Думи РФ Галини Старовойтової Юрій Колчин дав показання слідству, де зокрема розповів про роль бізнесмена Бориса Березовського в убивстві журналіста та телеменеджера Владислава Лістьєва. Резонансний злочин стався ще 1 березня 1995 року, але слідство так і не змогло з'ясувати, хто замовив і хто застрелив гендиректора «ОРТ».

Як стало відомо виданню «Фонтанка.ру», слідча бригада МВС, яка розслідує діяльність «Тамбовського» організованого злочинного угруповання, зацікавилась Колчиним, який відбуває покарання. Відтак його етапували до Москви для продовження допитів.

Журналісти пишуть, що в одній з бесід Колчин розповів, що один із акціонерів «Общественного Российского Телевидения» Борис Березовський нібито був замовником злочину відносно Лістьєва і саме він звернувся до безпосередніх убивць через кримінального авторитета Костянтина Яковлєва на прізвисько «Могила».

Сам Березовський, який проживає в Лондоні і має статус політичного біженця, назвав слова Колчина «маячнею» та «ідіотизмом». Він сказав, що має свою версію, хто саме замовив вбивство популярного телеведучого, але не розповів про неї.

Раніше, нагадує Lenta.ru, прізвище опального олігарха звучало в контексті цієї справи. Зокрема, саме Березовського називав замовником американський журналіст Пол Хлєбніков (так само розстріляний у Москві як і Лістьєв).

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.