Спецпроект

Чи убивав Березовський російського тележурналіста?

Засуджений на 20 років за організацію убивства депутата Державної Думи РФ Галини Старовойтової Юрій Колчин дав показання слідству, де зокрема розповів про роль бізнесмена Бориса Березовського в убивстві журналіста та телеменеджера Владислава Лістьєва. Резонансний злочин стався ще 1 березня 1995 року, але слідство так і не змогло з'ясувати, хто замовив і хто застрелив гендиректора «ОРТ».

Як стало відомо виданню «Фонтанка.ру», слідча бригада МВС, яка розслідує діяльність «Тамбовського» організованого злочинного угруповання, зацікавилась Колчиним, який відбуває покарання. Відтак його етапували до Москви для продовження допитів.

Журналісти пишуть, що в одній з бесід Колчин розповів, що один із акціонерів «Общественного Российского Телевидения» Борис Березовський нібито був замовником злочину відносно Лістьєва і саме він звернувся до безпосередніх убивць через кримінального авторитета Костянтина Яковлєва на прізвисько «Могила».

Сам Березовський, який проживає в Лондоні і має статус політичного біженця, назвав слова Колчина «маячнею» та «ідіотизмом». Він сказав, що має свою версію, хто саме замовив вбивство популярного телеведучого, але не розповів про неї.

Раніше, нагадує Lenta.ru, прізвище опального олігарха звучало в контексті цієї справи. Зокрема, саме Березовського називав замовником американський журналіст Пол Хлєбніков (так само розстріляний у Москві як і Лістьєв).

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.