Спецпроект

"Солідарність" на вулиці Мазепи

За іронією долі, демонтаж комуністичної системи розпочали працівники закладу імені Леніна - вождя радянських комуністів, який у теорії обіцяв людям свободу та добробут, а на практиці запровадив терор, довів країну до злиднів та неволі.

У приміщенні Київської міської галереї «Лавра» (вул. Лаврська, 1/І.Мазепи, 17) триває документальна виставка "Шляхи до свободи: через "Солідарність" до Європи з нагоди 30-річчя Незалежної Профспілки "Солідарність".  

На території Ґданської судноверфі ім. Леніна у Ґданську у серпні 1980 року народилась «Солідарність» - суспільно-політичний рух, який дав польському суспільству надію на здійснення мрій про незалежність.

18 днів страйку завершились 31 серпня, коли було підписано порозуміння між страйкарями та владою. Воно стало символічною датою початку кінця комунізму у Європі.

Ці події стали початком процесу краху комунізму у багатьох країнах. За іронією долі, демонтаж комуністичної системи розпочали працівники закладу імені Леніна - вождя радянських комуністів, який у теорії обіцяв людям свободу та добробут, а на практиці запровадив терор, довів країну до злиднів та неволі.

Виставка «Шляхи до свободи» розповідає про людей, які намагались втілити в життя мрії про незалежність поляків, що живуть у Польській Народній Республіці. Ця виставка присвячується усім їм. За рішенням Ялтинської конференції 1945 року було ліквідовано Другу Річпосполиту, а керівництво нової держави практично віддали Сталіну. Хоча Західна Європа визнала Ялтинський договір, Польща ніколи з ним не погодилась. Після війни, суспільство багато разів демонструвало свою любов до свободи.

Роки 1956, 1966, 1968, 1970, 1976, 1979, 1980, 1988 - це основні дати, що стали сходинками на польському шляху до свободи. Без розуміння цих моментів в історії незалежності не можна зрозуміти феномену, яким стала «Солідарність» 1980 року.

Виставка працює до 30 жовтня 2010 року. Вівторок-неділя 11:00-19:00

Огляд виставки з екскурсоводом: середа-п'ятниця 14:00-17:00, вівторок, субота, неділя 12:00-15:00

Замовлення екскурсій за тел.: 288-03-04

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року