Спецпроект

40 днів тому не стало скульптора Ади Рибачук

"Эта маленькая хрупкая женщина была смертоборцем. Она боролась за жизнь, за тех, кто стоит на грани гибели, за память живых о мертвых"

22 сентября Ада Рыбачук ушла из жизни и Мира, того единого мира, в котором живет целостный Человек.

Когда-то она сказала: «Все время существования своего на Земле человек стремится познать, что такое смерть, постичь переход - куда? - не смирясь с остановкой, концом, уничтожением жизни».

Грандиозный «Северный цикл» Рыбачук-Мельниченко, доказавший мужество народа, живущего на грани трагического уничтожения.

Многолетний труд выдающихся художников - Стена Памяти на Байковом кладбище в Киеве - чудовищное убийство которого, едва ли не реванш самой смерти за их многолетнее с ней противоборство.

Проект «Когда рушится мир...», посвященный памяти жертв Бабьего Яра - Жизнь против Смерти.

Это история не только их творчества, но и гражданского мужества, верности человеческим принципам.

Эта маленькая хрупкая женщина была смертоборцем. Она боролась за жизнь, за тех, кто стоит на грани гибели, за память живых о мертвых.

Наша скорбь глубока.

Евроазиатский еврейский конгресс
Конгресс национальных общин Украины

 

Ада Федорівна РИБАЧУК (27 липня 1931 - 22 вересня 2010), художник. Закінчила Київський державний художній інститут (1957). Працювала в малярстві, графіці; писала нариси, есе, сценарії.

Окремі твори перекладено польською, німецькою, французькою, англійською мовами.

Срібна призерка VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (1957). Член Спілки художників (1957). Почесний член Спілки кінематографістів України (1999).

Почесний громадянин м. Нар'ян-Мар (1998). Почесний член Народної академії культури та людських цінностей (США) з 1995 р.

В архітектурі, монументальному мистецтві, скульптурі, документальному кіно працювала в співавторстві з В. Мельниченком. Із 1957 бере участь у республіканських, всесоюзних, а також зарубіжних виставках: у ОАР (1958), ЧССР (1957, 1958), Фінляндії, УНР, СФРЮ (1961), Італії (1962), Іраку (1963), Афганістані (1964), МНР (1964), ПНР (1967), США (1977, 1995), Болгарії (1985), Угорщині (1985), НДР (1986), Норвегії (1993) та інших.

Декорувала київський Центральний автовокзал (мозаїчні панно), Палац дитячої творчості. Автор Стіни Пам'яті біля крематорію на Байковому кладовищі.

Прагнучи створити в місті художній музей, разом із художником В. Мельниченком подарувала 1959 р. місту 118, а 1979 - ще 33 твори. Мешкала в Києві.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.