Спецпроект

Візит чиновників ЮНЕСКО супроводжувався бійкою

Охорона Лаври не пустила телеканали до міжнародних експертів, а Нацкомісія у справах ЮНЕСКО сплутала скандального забудовника з громадськістю?

Сьогодні в приміщенні Держкультспадщини відбулася зустріч Франческо Бандаріна, директора Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з представниками громадських ініціатив , котрі борються за збереження культурно-історичної спадщини Києва.

Зустріч відбувалась у приміщенні Держкультспадщини, що знаходиться на території Лаври. Охорона Лаври не пустила на територію заповідника журналістів провідних телеканалів, посилаючись на наказ керівництва заповідника.

Також туди не потрапили ряд активістів, які борються з незаконними забудовами у буферних зонах Софії та Лаври. На воротах навіть відбулось фізичне протистояння активістів з охороною.

Під час зустрічі представники громадськості представили пану Бандаріну існуючі проблеми з забудовою буферної зони Софії та Лаври, а також передали звернення до ЮНЕСКО з переліком проблемних забудов в буферних зонах, фотоматеріали тощо.

Багатьох учасників зустрічі експертів ЮНЕСКО з громадськістю здивувала присутність там представника компанії-забудовника "Інвестиційного-Будівельна Група" (ІБГ) Костянтина  Дуброва, повідомляє громадянська ініціатива "Збережи Старий Київ".

ІБГ відома своїм скандальним будівництвом на вулиці Гончара 17-23, у двох кроках од Софійського собору, на території буферної зони Софійського заповідника. В планах компанії - звести будівлю значну вищу за сам собор.

Активісти ЗСК повідомляють, що на зустрічі також був присутній представник партії "Молода Україна" Ярослав Черних.

Черних та Дубров зробили невдалу спробу видати себе за представників громадськості, а також звинуватити присутніх активістів у проплаченості їхніх протестів.

Оскільки організаторами зустрічі виступили Нацкомісія з питань ЮНЕСКО, а також Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник і формуванням списку запрошених займаються саме вони, то виникає підозра, що українські чиновники лобіюють інтереси забудовника буферної зони Софії, зазначає ЗСК.

Бандарін повідомив, що наступного тижня в Києві перебуватиме моніторингова місія експертів ЮНЕСКО, котра збиратиме дані для підготовки звіту про стан забудови історичного центру Києва.

Директор Центру всесвітньої спадщини заявив, що ЮНЕСКО є міжнародною організацією, яка може давати лише рекомендації та своє бачення щодо питань збереження культурної спадщини, проте для безпосереднього вирішення проблем треба злагоджена робота влади конкретної країни та місцевої громадськості.

Банадрін підкреслив, що ЮНЕСКО має своє бачення і, на його переконання, деякі будівництва в історичному центрі Києва виходять за межі прийнятного. Зокрема - готель "Хаятт" на Софійській площі.

Експерт визнав, що ЮНЕСКО треба було втрутитися раніше, щоб посприяти зупиненню цього будівництва.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.