Спецпроект

З дна Дніпра підняли бойовий човен запорізьких козаків XVIII сторіччя

Корабель зберігся майже на 80% - завдяки тому, що протягом майже трьох століть був укритий піском і мулом. "Запорізький дуб піднято в Україні вперше, і про подібний експонат будь-який музей світу може тільки мріяти".

Гідроархеологи запорізького національного заповідника "Хортиця" у середу підняли з дна Дніпра стародавнє бойове козацьке судно - "запорізький дуб", що пролежало в акваторії заповідника майже три століття.

Як повідомив в інтерв'ю агенції "Інтерфакс-Україна" директор ДП "Південьгідроархеологія" Валерій Нефьодов, 18-метрове козацьке судно типу "дуб" - ветеран російсько-турецької війни 1735-1739 років.

Запорізькі судна на той час були основною силою, яка протистояла турецьким галерам на Чорному морі, повідомляє українська Вікіпедія. Під час цієї ж війни було взято Очаків.

"Стародавній човен виявлено в акваторії острова Хортиця ще в 1999 році. Однак через нестачу коштів підняти його не вдавалося. За цей час унікальна археологічна знахідка, яка зберігалася на 6-метровій глибині в акваторії пляжної зони Хортиці, почала руйнуватися і потребувала термінового підйомі з дна і консервації", - розповів Нефьодов.

Стародавній бойовий корабель зберігся майже на 80% завдяки тому, що протягом майже трьох століть на дні Дніпра був укритий піском і мулом.

В. Нефьодов повідомив, що судно "запорізький дуб" піднято в Україні вперше, і "про подібний експонат будь-який музей світу може тільки мріяти".

"Дуб, побудований у XVIII-му столітті, виконаний у кращих традиціях суднобудування запорізьких козаків. Хоча майже весь його корпус зроблений із дуба, човен легкий і маневрений, і вважається прообразом суден сучасної морської піхоти. Завдяки "дубам" козаки успішно воювали з армією Османської імперії в Чорному морі", - розповів він.

Гідроархеолог повідомив, що після консервації козацький корабель надійде до музею стародавнього судноплавства на Хортиці, де вже зберігається кілька старовинних козацьких суден, знайдених за останні 10 років в акваторії давньої козацької верфі на цьому острові.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.