Спецпроект

На обелісках Невідомого солдата немає графи "національність" - Наливайченко до Путіна

Подібні заяви представників російської влади схожі на відновлення риторики Сталіна з її поділом на народи-переможці і народи-зрадники.

У Другій світовій війні перемогли прості солдати, ополченці, матері та діти війни незалежно від національності. Вони на лінії вогню, в тилу і на окупованих територіях великою кров'ю та потом вибороли перемогу над нацизмом.

Так голова політради "Нашої України" Валентин Наливайченко прокоментував заяву російського прем'єр-міністра Володимира Путіна про те, що саме за рахунок Російської Федерації ця війна виграна.

"Неморально порівнювати пролиту на війні кров та ділити солдат радянської армії за національністю. Суспільство не повинно піддаватися на такі провокації, навіть якщо їх озвучують політики найвищого рангу", - наголосив Наливайченко.

Він зауважив, що подібні заяви представників російської влади схожі на відновлення риторики Сталіна з її поділом на  народи-переможці і народи-зрадники.

Саме такі заяви і створюють сприятливий ідеологічний грунт для поширення  ксенофобії та міжнаціональних конфліктів, вибух яких сьогодні спостерігаємо в Москві.

"Історію ХХ століття не потрібно ідеологізувати в дусі сталінських часів. Навпаки, час дати можливість фаховим історикам різних країн вільно досліджувати минуле на підставі історичних документів", - відзначив голова політради партії.

Наливайченко закликав російську владу піти на зустріч науковцям та відкрити для історичних досліджень державні архіви Російської Федерації часів Другої світової війни:

"Це дозволить відкрити повнішу картину щодо відповідальних за початок цієї найбільшої в ХХ столітті війни, яка принесла смерть та страждання для мільйонів людей на усій земній кулі".

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.