Спецпроект

У Підгорецькому палаці знайшли снаряди і міни Другої світової

На території Підгорецького замку у Львівській області виявили 5 боєприпасів часів Другої світовох війни, повідомили агентству "Інтерфакс-Україна" у прес-службі головного управління МНС у Львівській області.

За даними прес-служби, 10 січня під час прибирання снігу на території замку були знайдені 4 артснаряди калібру 76 мм і 45-мм мінометна міна.

Місце виявлення обгороджено, послана заявка на вилучення боєприпасів.

Підгорецький замок у своєму нинішньому вигляді був спроектований в середині 17-го століття архітекторами Гійомом Левассером де Бопланом і Андреа дель Аква. Будівництво велося протягом 1635 - 1640 рр.

Замок належав королівським і князівським родам Собєських, Жевуських і Сангушків. До 1939 року в замку діяв приватний музей князів Сангушко.

Влітку 1944 року на території палацу відбувалися бої дивізії "Галичина" і Першого Українського фронту

У 1940 році, з приходом радянської влади, замок-палац передається Львівському історичному музею. Під час Другої світової палац сильно постраждав. У 1945 році він був розграбований військовослужбовцями Золочівського гарнізону.

У 1947 році музей був закритий і в 1949 році відкрито санаторій для хворих на туберкульоз. У 1956 році в Підгорецькому замку була велика пожежа, яка знищила більшу частину інтер'єру, після чого проводилися реставраційні роботи.

В подальшому тут продовжує функціонувати санаторій, а в другій половині 1970-их на території замку знімали фільм "Три мушкетери". Саме тут Боярський бігає і кричить "Констанція!"

Подивитися на Підгорецький замок з висоти польоту птаха можна в розділі "Артефакти"

У 1997 році Підгорецький замок було передано Львівській галереї мистецтв. У тому ж році створюється благодійний фонд відродження Підгорецького замку. У фондах галереї збереглося 85% експонатів із замку, які планується туди повернути і розмістити у відновленому палаці музей інтер'єрів.

Підгорецький парк належить до пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих "італійських" парків, він є кращим і мало не єдиним на Україні парком такого типу.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває